ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
01 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 205/19018/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Олійник В.М.) в адміністративній справі №205/19018/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про знання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
12.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності протиправною;
закрити відносно ОСОБА_2 провадження адміністративне провадження про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 210-1 ч. 3 КУпАП;
зобов`язати уповноважених посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відповідні відомості про відсутність в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КУпАП до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про незгоду з оскарженою постановою, оскільки відповідачем не надано доказів про направлення. Отримання чи неотримання позивачем повістки виключає відповідальність за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача. Так відсутність події та складу правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо «уточнення даних». Крім того, відповідач не подав відзив на позов, що свідчить про визнання його. Окрім того, судом не надано оцінки доводам позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності поза спливу строків, визначених ст. 38 КУпАП.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходииь висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21.07.2025 року ОСОБА_1 оновив облікові дані в мобільному застосунку "Резерв+", з якого йому стало відомо про порушення правил військового обліку та перебування в розшуку, причина: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП.
14.08.2025 року представником ОСОБА_1 направлено адвокатський запит з метою витребування інформації щодо обставин та підстав внесення до електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" інформації про порушення правил військового обліку та інформації щодо розшуку позивача працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та надання відповідних доказів порушення.
Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №6/5267 від 18.08.2025 року представнику позивача повідомлено, що 02.06.2025 року на адресу мешкання ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено повістку №3712377 року про необхідність прибуття для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв`язку з неявкою за повісткою до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" внесено інформацію про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, що відображається в електронному кабінеті мобільного застосунку "Резерв+".
17.10.2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою, відповідно до якої просив:
видалити інформацію щодо Порушення ним правил військового обліку; прибрати з реєстру інформацію щодо його розшуку, як наслідок винести по відношенню нього постанову про закриття відносно нього адміністративної справи з урахуванням ч.7 ст.247 КУпАП (підстава - закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу) та винесену постанову направити йому / його представнику.
Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №17/8095 від 19.11.2025 року позивачеві повідомлено, що заяву ОСОБА_1 було розглянуто та встановлено, що ОСОБА_1 не з`явився до ТЦК та СП за направленою на його адресу належним чином повісткою про явку до ТЦК та СП на 12.06.2025 року.
Станом на 03.12.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 відомості щодо ОСОБА_1 в мобільного застосунку "Резерв+" щодо порушення правил військового обліку та розшуку позивача не видалено, ухвалу про закриття адміністративного провадження не винесено.
Не погодившись із вказаною постановою та невчиненням відповідачем дій за вимогами у зверненні, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова прийнята відповідачем обґрунтовано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
За частиною третьою статті 210-1 КУпАП кваліфікується вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року "Про часткову мобілізацію" оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, який діє на момент ухвалення даної постанови.
З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За положеннями частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560), пунктом 41 якого установлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відтак, обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, є складової частиною мобілізаційних заходів.
Як вказано вище, об`єктивна сторона правопорушення, яке інкримінується позивачу, полягає у неявці до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці для уточнення персональних даних.
Так, повістку №3712377 від 02.06.2025 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, тому належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, а саме 11.06.2025 року.
В даному випадку, повістка на адресу позивача була направлена рекомендованим поштовим відправленням, з дотриманням порядку оповіщення військовозобов`язаних, однак повернута із зазначенням відміткою про відсутність адресату, колегія суддів вважає доведеним, що ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
З цих підстав є правильними висновки суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії щодо внесення відомостей стосовно ОСОБА_1 до ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Щодо покликання позивача, що відповідач при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в порушення ст. 38 КУпАП, притягнув його до адміністративної відповідальності після закінчення строків притягнення до відповідальності, зокрема стягнення накладено більше трьох місяців з дня його виявлення, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинене позивачем, було виявлено 12.06.2025 (наступна дата після неотримання повістки), а адміністративне стягнення накладено 04.12.2025.
Отже адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, накладено (04.12.2025) в межах строків, передбачених ст. 38 КУпАП, тобто не пізніше одного року з дня його вчинення (12.06.2025).
З урахуванням викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року в адміністративній справі №205/19018/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак