П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2026 р. м. Одеса Справа № 947/8854/26
Перша інстанція: суддя Мальований В.О.,
повний текст судового рішення
складено 23.04.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів - Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 23 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП) та просив скасувати постанову серії ЕНА №6684983 від 18.02.2026, винесену посадовою особою відповідача про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.121 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що автомобіль Citroen C-Elysee, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Сільпо-Фуд», є службовим легковим автомобілем та не використовується з метою перевезення пасажирів чи вантажів з метою отримання прибутку, що підтверджується довідкою ТОВ «Сільпо-Фуд» від 24.02.2026, тому не має обов`язку з проходження обов`язкового технічного огляду, а відтак відсутнє правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП.
У зв`язку із вказаним позивач просив суд скасувати спірну постанову.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 23 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою ЕНА №6684983 від 18.02.2026, винесеною посадовою особою відповідача, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП за те, що 18.02.2026 о 11:26:28 в м.Одесі по пров.1-й Аеродромний позивач керував транспортним засобом Citroen C-Elysee, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Сільпо-Фуд» та який не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив ст.35 Закону України «Про дорожній рух».
Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржуваному постанову, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, встановлений нормами Закону України «Про Національну поліцію» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 6 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року (далі - ПДР).
Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пп."б" п.31.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Приписами ст.35 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов`язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";
Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:
для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
Відповідно до п.1 Постанови №137 порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Згідно п.3 Постанови №137 періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:
для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
За вимогою власника обов`язковий технічний контроль транспортного засобу, який зареєстрований в установленому порядку, але не підлягає обов`язковому технічному контролю, проводять за процедурою, визначеною цим Порядком.
Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов`язковому технічному контролю підлягають лише ті легкові транспортні засоби, які використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
Частиною 3 ст.121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Приймаючи оскаржене рішення, судом першої інстанції зроблено висновок, що автомобіль, яким керував позивач, є службовим автомобілем, а тому транспортний засіб використовується в службових цілях для забезпечення господарської діяльності юридичної особи в цілому, тому він підлягає обов`язковому проходженню технічного контролю.
Між тим, згідно пп.15 п.2 Постанови №137 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:
15) транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб (зокрема службовий легковий автомобіль), що експлуатується юридичними особами, які провадять господарську діяльність з метою отримання прибутку, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності, фізичними особами під час виконання цивільно-правових договорів з метою отримання прибутку.
Вказана норма визначає значення словосполучення «транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку», серед яких дійсно є службовий легковий автомобіль.
Так, сторонами по справі не заперечують, що транспортний засіб Citroen C-Elysee реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 є службовим легковим автомобілем, що належить ТОВ «Сільпо-Фуд».
Наведене підтверджується довідкою ТОВ «Сільпо-Фуд» від 24.02.2026 р., яка наявна в матеріалах справи.
Разом з цим, за визначенням ст.35 Закону України «Про дорожній рух» та п.1 Постанови №137 обов`язковому технічному контролю (серед легкових автомобілів) підлягають саме легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, а не усі транспортні засоби, що використовується з метою отримання прибутку.
Доказів використання позивачем транспортного засобу Citroen C-Elysee, реєстраційний номер НОМЕР_1 для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, УПП в ході розгляду справи не надано.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на рішення Верховного Суду від 17.10.2019 року по справі № 678/483/17, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки у вказаному вище рішенні касаційної інстанції висловлена протилежна позиція суду щодо спірних правовідносин.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що постанова відповідача у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП, підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частини сьома статті 139 КАС України).
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з наявними в матеріалах справи платіжною інструкцією №1.548125605.1 від 26.02.2026 року позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 665,60 грн., та згідно платіжною інструкцією № 14 від 01.05.2026 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 910 грн.
Оскільки суд апеляційної інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям постанови про задоволення позову, то керуючись статтею 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 1575,60 грн.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2026 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - відмовити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6684983 від 18 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень за ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальній сумі 1575 (одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 60 коп..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький