Справа № 127/19265/26
У Х В А Л А
17 червня 2026 р. м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Медяна Ю.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки вона була подана з порушенням вимог ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п.5 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення від 06.04.2026. Однак, до суду з позовом звернувся, лише 03.06.2026 за допомогою системи «електронний суд», тобто з пропуском процесуального десятиденного строку звернення до суду, встановленого нормами ч. 2 ст. 286 КАС України.
Водночас, в позові заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду, яке мотивоване тим, що позивач отримав оскаржувану постанову 11.05.2026, і 15.05.2026 звернувся до суду з позовом. Ухвалю суду від 27.05.2026 позовну заяву йому повернуто.
З позовної заяви вбачається, що оскаржувана постанова була винесена на підставі заяви ОСОБА_1 про визнання вини, поданої до ІНФОРМАЦІЯ_3 через застосунок «Резерв+».
Згідно зі ст. 279-9 КУпАП у разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.
Водночас, до позовної заяви не долучено доказів того, що оскаржувана постанова не надходила до електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста ОСОБА_1 з 06.04.2026 і до 11.05.2026, і строк звернення до суду порушено з поважної причини.
Ухвалу надіслано до електронного кабінету представника позивача.
Представник позивача отримала ухвалу 08.06.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.
15.06.2026 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Молот Є.О. подала заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучила скріншоти з електронної поштової скриньки.
При цьому, суд зауважує, що з вказаних скріншотів неможливо встановити, чи дійсно вказана електронна пошта належить саме позивачу. Крім цього, до заяви не долучено доказів, що саме цю електронну адресу позивач надав ІНФОРМАЦІЯ_4 задля направлення кореспонденції.
Також суд зазначає, що в порушення вимог ухвали від 08.06.2026 представником позивача до заяви про усунення недоліків не долучено відомостей з електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, який належить позивачу («Резерв+»).
Відповідно доч.ч.1,2,3ст.122КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
В своєму клопотанні про поновлення строку на звернення до суду з даною позовною заявою представник позивача як на підставу поновлення строку зазначив, що оскаржувану постанову позивач отримав лише 11.05.2026, коли ІНФОРМАЦІЯ_5 направив її на електронну пошту представника позивача.
В подальшому, 15.05.2026 позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з аналогічним позовом, проте 27.05.2026 ухвалою суду позовна заява з додатками була повернута позивачу. Ухвалу суду представник позивача отримала 28.05.2026.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. (ч. 1 ст. 121 КАС України).
Верховний Суд у своїй постанові від 14 січня 2026 року у справі №300/681/25 висловив наступну позицію щодо поновлення пропущеного строку: «Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частинами першою другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19 виклав правовий висновок, відповідно до якого поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.»
Суд зауважує, що частиною 4 ст. 279-9 КУпАП визначено, що у разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Відповідно, оскаржувана постанова згідно з вимогами ч. 4 ст. 279-9 КУпАП була направлена позивачу в його електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, через який він подав заяву про визнання провини.
Тобто, подаючи 03.04.2026 заяву в порядку ст. 279-9 КУпАП через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста позивач достеменно розумів, що за наслідком поданої заяви буде винесена постанова, яка надійде до його електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (мобільного застосунку «Резерв+»). Більше того, на заяву про визнання провини, яка подається через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста накладається кваліфікований електронний підпис. Тобто, заява про визнання правопорушення не могла бути подана без усвідомлення з боку позивача вчинюваних дій та подальших наслідків.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Дії позивача, а саме його бездіяльність та байдужість до результату розгляду справи відносно себе не можна розцінити як неможливість незнання про порушення своїх прав - адже він мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, оскільки йому було достовірно відомо про обставини порушення, на його думку, його прав та ймовірність прийняття оскаржуваного рішення, а також у нього не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Відтак твердження про те, що позивач дізнався про оскаржувану постанову лише 11.05.2026, коли його представник отримала відповідь на адвокатський запит, є лише формальною спробою поновити строки пропущені без поважних причин.
Отже, за результатами розгляду клопотання про поновлення строку суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що він з поважних причин був позбавлений можливості своєчасно звернутися з даним позовом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 121, 122, 286 КАС України, суддя
у х в а л и в:
Відмовити в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Молот Єлизавети Олександрівни про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - повернути позивачу разом з доданими до неї додатками.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя