УХВАЛА
18 червня 2026 р. Справа № 440/2434/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 по справі № 440/2434/26
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду діяльності від 03.03.2026 № 993.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, до якої додав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 03.03.2026 № 993 на час розгляду апеляційної скарги.
В обґрунтування заяви вказує, що через прийняття податковим органом рішення про припинення дії ліцензії, ФОП ОСОБА_1 позбавлений мінімального матеріального забезпечення, не має коштів на придбання продуктів харчування та оплати комунальних послуг.
Звертає увагу, що у випадку задоволення позову, його права, порушені в період чинності спірного рішення не будуть поновлені .
Вважає, що негативні наслідки, що настали внаслідок прийняття рішення від 03.03.2026 є незворотними як для позивача, так і для держави, оскільки на час дії такого рішення ФОП ОСОБА_1 не має потреби сплачувати кошти за ліцензію до державного бюджету, що зменшує відповідні надходження до Держави.
Крім того, зауважує, що заборона провадити господарську діяльність, встановлена податковим органом позбавляє його можливості компенсувати витрачені для організації діяльності кошти та з кожним днем відповідно збільшується розмір такої шкоди, яка не буде компенсована.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2026 відкрито апеляційне провадження по справі № 440/2434/26 за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 , витребувано з Полтавського окружного адміністративного суду справу № 440/2434/26.
17.06.2026 адміністративна справа № 440/2434/26 передана судді-доповідачу.
Таким чином, заява про забезпечення позову вирішується судом протягом двох днів з дня надходження матеріалів справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. (ч. 2 ст. 151 КАС України).
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, у постановах Верховного Суду від 09 січня 2025 року по справі № 600/1928/24-а, від 14 січня 2025 року у справі № 280/9045/24.
Для забезпечення позову суд повинен, на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.
Вказана позиція висловлена Верховним Суд у постанові від 01.06.2023 у справі № 640/10260/22.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує рішення ГУ ДПС у Полтавській області про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду діяльності від 03.03.2026 № 993.
Отже, саме незгода позивача із прийнятим рішенням, слугувала підставою звернення до суду із позовом.
В заяві про забезпечення позову, заявник вказує, що не вжиття таких заходів, як зупинення дії спірного рішення може призвести до істотного ускладнення поновлення порушених прав.
Зокрема, позивач вказує, що через прийняття податковим органом рішення про припинення дії ліцензії він позбавлений мінімального матеріального забезпечення, не має коштів на придбання продуктів харчування та оплати комунальних послуг.
Вважає, що негативні наслідки, що настали внаслідок прийняття рішення від 03.03.2026 є незворотними як для позивача, так і для держави, оскільки на час дії такого рішення ФОП ОСОБА_1 не має потреби сплачувати кошти за ліцензію до державного бюджету, що зменшує відповідні надходження до Держави.
Зауважує, що заборона провадити господарську діяльність, встановлена податковим органом позбавляє його можливості компенсувати витрачені для організації діяльності кошти та з кожним днем відповідно збільшується розмір такої шкоди, яка не буде компенсована.
Колегія суддів зазначає, що жодних доказів на підтвердження наведених позивачем обставин та, які б свідчили про небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам, необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 не надано.
Колегія суддів зауважує, що видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є діяльність у сфері права (основний); роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Спірним рішенням позивачу припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на 6 місяців.
Натомість, позивачем не надано доказів провадження господарської діяльності лише з продажу алкогольних напоїв та неможливості отримувати дохід від інших видів діяльності, що за ним зареєстровані.
Заявником не надано також доказів на підтвердження того, що неможливість провадження господарської діяльності з продажу алкогольних напоїв очевидно вплине на результати його господарської діяльності, заблокує формування доходу та виплати заробітної плати працівникам, що очевидно ускладнить відновлення господарської діяльності у разі вирішення спору на користь заявника.
Натомість, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Водночас, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Разом з тим, за умови відсутності належних, допустимих та достатніх доказів настання події, яка спричинить порушення прав заявника, посилання на відсутність ефективного захисту його прав є неспроможними.
У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Колегія суддів зауважує, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, яких вони стосуються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Таким чином, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б ускладнили чи унеможливили виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст. 150, 151, 152, 154, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 440/2434/26 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Бегунц А.О. П`янова Я.В.