Справа №127/3893/25
Провадження №6/127/402/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Березовської О. А.,
за участі секретаря судового засідання Схабовської І. М.,
представника позивача Пустовіт І. В.,
представника відповідача - адвоката Зільберта О. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Зільберт Олег Євгенійович, про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Служби у справах дітей Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,
УСТАНОВИВ:
06.05.2026 до суду від адвоката Зільберта О. Є., який діє в інтересах боржника ОСОБА_1 , надійшла вище зазначена заява.
В обґрунтування заяви зазначено, що 28.05.2025 Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь її дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Рішення набрало законної сили 08.07.2025. На теперішній час у ОСОБА_1 склалися обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, а саме несприятлива ситуація зі здоров`ям, так як відповідачка страждає на хронічних алкоголізм. Розмір її заборгованості зі сплати аліментів становить 44 153, 00 грн, тому вона просить розстрочити виконання рішення суду у справі № 127/3893/25 від 28.05.2025 рівними частинами, щомісячно, періодом з дня постановлення відповідної ухвали судом по 05.05.2027.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 головуючим суддею була визначена суддя Березовська О. А. Справа передана судді 07.05.2026.
В судовому засіданні 01.06.2026 представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Зільберт О. Є., підтримав заяву про розстрочення рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.05.2025, просив розстрочити борг на рік; пояснив додатково, що ОСОБА_1 буде сплачувати поточні платежі та погашати заборгованість зі сплати аліментів після проходження лікування. Оскільки ОСОБА_1 хворіє на хронічний алкоголізм та проходить амбулаторне лікування в медичному закладі - Європейський іститут залежностей "Моноліт" вона не має можливості погасити заборгованість.
Представник Виконавчого комітету Вінницької міської ради при вирішенні заяви про розстрочення виконання рішення покладалася на розсуд суду та просила врахувати інтереси дітей, бо після ухвалення рішення минув майже рік, але аліменти не сплачуються.
Вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.05.2025 позовні вимоги Служби у справах дітей Вінницької міської ради задоволено, відібрано дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема, від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав, передано дітей на опікування органу опіки та піклування Вінницької міської ради та стягнуто з неї щомісячно аліменти на користь та на утримання дітей у розмірі 1/2 частки з усіх видів її заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 04.02.2025.
На підставі вказаного рішення представнику стягувача 16.07.2025 було видано п`ять виконавчих листів, що підтверджується відповідною розпискою у заяві про видачу копії судового рішення та виконавчих листів.
За змістом ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини 4, 5 ст. 435 ЦПК України).
Право на звернення до суду звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочки виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення, розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018, від 19.06.2019 у справі № 2-55/10.
Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто, стягувача.
Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у справі № 295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вище наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 9901/598/19.
Згідно з положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Надаючи правову оцінку доводам боржника ОСОБА_1 , зазначеним у заяві про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає таке.
Зазначена у заяві про розстрочення виконання рішення суду сума заборгованості зі сплати аліментів в сумі 44 153, 00 грн не підтверджена жодними належними допустимими та достатніми доказами. Суду не надана постанова про відкриття виконавчого провадження.
Суду також не надано належних доказів хвороби ОСОБА_1 , яка перешкоджає їй виконувати рішення суду зі сплати аліментів. З наданої суду копії довідки від 01.04.2026, виданої Європейським інститутом залежностей «Моноліт», вбачається, що ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні у Європейському інституті залежностей "Моноліт" з діагнозом F10.252, F 10.30 з 28.03.2026 по 01.04.2026, тобто лише п`ять днів.
Наведена обставина не може бути підставою для надання розстрочення виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дітей.
Крім того, у частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У даному випадку, найкращі інтереси трьох малолітніх дітей превалюють над інтересами ОСОБА_1 , яка не надала суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження викладених у заяві обставин.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.
Пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України як підстави відібрання дітей від батьків передбачено: ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/ або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоке поводження з дитиною; батьки є хронічним алкоголіками або наркоманами; батьки вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
З рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.05.2025 вбачається, що підставами для відібрання дітей у батьків були незабезпечення батьками належних умов проживання, виховання, розвитку та навчання дітей. Суд оцінив умови проживання дітей з матір`ю та батьком як небезпечні та шкідливі для їх фізичного та психічного розвитку.
Задовольняючи позов про відібрання дітей, суд відповідно до ч. 4 ст. 170 СК України вирішив питання про стягнення аліментів.
Враховуючи підстави відібрання та його наслідок - стягнення аліментів, суд вважає, що спір про відібрання дітей та стягнення аліментів виник за безпосередньої вини ОСОБА_1 , що є окремою підставою для відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення
На підставі вище викладеного, суд доходить висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Керуючись статтями 435, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Зільберт Олег Євгенійович, про розстрочення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28.05.2025 у цивільній справі №127/3893/25 за позовом Служби у справах дітей Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Копію ухвали надіслати учасникам.
Ухвала суду складена 19.06.2026.
Суддя Олена БЕРЕЗОВСЬКА