Номер провадження: 22-ц/813/701/26
Справа № 522/21420/17
Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2026 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Драгомерецького М.М., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Турик А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс-2013» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс-2013», за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Наталії Володимирівни, про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним та визнання договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна недійсним, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Свяченої Ю.Б. 22 вересня 2021 року у м. Одеса, -
встановила:
У листопаді 2017 року представник ТОВ «Шанс-2013» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_4 , у якій просив: стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача грошові кошти за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрований за р/н 1013 від 23.04.2014 року, у розмірі 603212, 00 грн. ; інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 446376,88 грн.; три проценти річних від простроченої суми за період з 01.01.2015 року до 25.09.2017 року у розмірі 49480,00 грн. та судові витрати.
Свої вимоги ТОВ «Шанс-2013» обґрунтовувало тим, що 23.04.2014 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1013, згідно якого ТОВ «Шанс-2013» передало у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , що складається в цілому з однієї жилої кімнати, житловою площею 24,1 кв.м., загальною площею 60,6 кв.м., а ОСОБА_6 прийняв у власність дану квартиру та зобов`язався сплатити за неї 603212,00 грн. (шістсот три тисячі двісті дванадцять гривень, 00 коп.) до 31.12.2014 року з можливістю сплати зазначеної суми частками.
Позивач зазначав, що повністю виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу, право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_5 23.04.2014 року у встановленому законом порядку, проте відповідач свої зобов`язання по оплаті вартості квартири не виконав, у зв`язку із чим позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.01.2018 року вищевказаний позов було задоволено.
19.12.2018 року до суду звернувся представник ОСОБА_2 із заявою про перегляд вказаного заочного рішення.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2019 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.01.2018 року було скасовано, справа призначена в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання на 20.02.2019 року.
17.12.2019 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «Шанс-2013» про визнання удаваним договору купівлі-продажу, укладеного 23.04.2014 року між ТОВ «Шанс-2013» і ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1013, визнавши, що в дійсності між сторонами укладений договір про передачу оплаченої квартири за договором про дольову участь у будівництві, що укладався між ОСОБА_5 та ТОВ «Центр-Будінвест», без додаткових виплат.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 зазначено, що 23.04.2014 року між ТОВ «Шанс-2013» та ОСОБА_5 , окрім договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , також було укладено договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . При цьому, вказані квартири були придбані ним та ОСОБА_7 у ТОВ «Центр-Будінвест» за договорами про дольову участь у будівництві від 10.01.2006 року, а об`єкти будівництва були ними оплачені в повному обсязі готівковими коштами.
На початку 2014 року ОСОБА_6 дізнався, що об`єкт будівництва, в якій він інвестував власні кошти, здано в експлуатацію з присвоєнням нової адреси: АДРЕСА_3 . У ТОВ «Центр-Будінвест» Мархасіну М. повідомили, що у зв`язку зі структурними змінами об`єкти будівництва, в який він та ОСОБА_7 інвестували кошти, зареєстровані в реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Шанс-2013» та будуть передані йому не за актами приймання-передачі, а безоплатно в іншій спосіб. Укладання із ТОВ «Шанс-2013» саме оплатних договорів купівлі-продажу мотивувалось посадовими особами ТОВ «Шанс-2013» неможливістю за національним податковим законодавством безоплатно передати ОСОБА_8 право власності на раніше оплачені квартири, оскільки юридична особа ТОВ «Шанс-2013» зареєструвала за собою право власності та має сплатити чималі податки за безоплатну передачу нерухомості. Посилаючись на наведене, ОСОБА_6 зазначає, що укладаючи 23.04.2014 року оплатний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 з відстрочкою оплати вартості, між сторонами насправді встановлювались інші правовідносини - передача раніше оплаченої квартири без додаткових виплат. Забудовником ТОВ «Центр-Будінвест» у незаконний спосіб передано ТОВ «Шанс-2013» право власності на квартиру АДРЕСА_5 , яка вже була продана ОСОБА_8 , і розуміючи незаконність подібної «оборудки» посадові особи ТОВ «Центр-Будінвест» та пов`язані із ними посадові особи ТОВ «Шанс-2013» запропонували передати ОСОБА_8 раніше оплачену квартиру шляхом маскування під договір купівлі-продажу задля уникнення додаткових витрат - сплати ТОВ «Шанс- 2013» податкових зобов`язань.
Про удаваність договорів купівлі-продажу квартири від 23.04.2014 року, на думку ОСОБА_4 , також свідчить той факт, що до моменту подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 ТОВ «Шанс-2013» претензій до ОСОБА_4 не пред`являло, з заявами про розірвання договорів з підстав несплати також не зверталося та не скористалося правом застави товару.
ОСОБА_6 зазначав, що на момент укладення між ним та ТОВ «Шанс-2013» договору купівлі-продажу спірної квартири у ТОВ «Шанс-2013» не було прав на відчуження зазначеного майна, оскільки таке вже було придбано ОСОБА_9 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2021 року позов ТОВ «Шанс- 2013» було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Шанс-2013» грошові кошти за договором купівлі-продажу, посвідченим 23.04.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. за № 1013, у розмірі 603212,00 грн.; інфляційне збільшення суми боргу за період з 01.01.2015 року по 25.09.2017 року в розмірі 446376,88 грн.; три проценти річних від простроченої суми за період з 01.01.2015 року по 25.09.2017 року в сумі 49480,00 грн., та суму сплаченого судового збору у розмірі 16486,03 грн.
У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні первісного позову ТОВ «Шанс-2013» відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено відповідача про час та місце слухання справи, крім того, дана справа була не підсудна юрисдикції цивільного суду.
Сторони про розгляд справи на 09.06.2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились представник ліквідатора ТОВ «Шанс-2013», представник Мархасін М.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2021 року підлягає закриттю, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2021 року позовні вимоги ТОВ «Шанс -2013» до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів було задоволено, у задоволені позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 - відмовлено.
У вересні 2025 року представник ОСОБА_4 звернулась із апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду від 22.09.2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 було підписано адвокатом Гайдай Я.Ф.
До апеляційної скарги долучено ордер адвоката № 1361793 від 11.09.2025 року, який був виданий на підставі договору на правову допомогу б/н від 30.06.2025 року.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо тих чи інших аспектів розуміння ст. 55 Конституції України.
Конституційний Суд України зазначав, що, зокрема:
(1) «судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом ч. 2 ст. 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану» (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 07.05.2002 року № 8-рп/2002);
(2) «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права (п. 2.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12.04.2012 року № 9-рп/2012).
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20.02.2014 року).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010 року).
Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).
У ч. 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 7 ст. 62 ЦПК України).
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч. 7 ст. 177 ЦПК України).
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України). Схожі за змістом правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), в постановах Верховного Суду від 03.08.2020 року у справі № 428/3851/19, від 12.07.2021 року у справі № 750/7902/20-ц).
Верховний Суд у постанові від 20.01.2025 року у справі № 761/5870/24: зауважив, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката, як представника, можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.
Відсутність у ч. 4 ст. 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою і змістом ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв`язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги визначено нормою ст. 256 Цивільно процесуального кодексу України, згідно з пунктом 1 частини третьої якої до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження повноважень адвоката Гайдай Я.Ф., останньою до апеляційної скарги було додано підписаний адвокатом ордер на надання правничої допомоги серії ВН № 1361793 від 11.09.2025 року, в якому зазначено, що він був складений на підставі Договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № б/н від 30.06.2025 року.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 25.08.2025 року, представником відповідача було подано заяву про усунення недоліків від 05.09.2025року, до якої долучено Договір про надання правової допомоги від 30.06.2025 року.
Зі змісту зазначеного Договору слідує, що 30.06.2025 року між ОСОБА_6 та адвокатом Гайдай Я.Ф. було укладено Договір про надання правничої допомоги, який було підписано фізичними підписами сторін.
Згідно умов зазначеного Договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу, а саме: представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта та захист його інтересів по всіх справах та матеріалах щодо представництва в органах місцевого самоврядування, органах державної влади, у кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, в суді, у зв`язку із чим Клієнт уповноважує Адвоката бути представником в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, в органах прокуратури, слідства та інших правоохоронних органах, а також в інших органах, установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування, форми власності та галузевої приналежності, з усіма правами, наданими законом Позивачу, Відповідачу, третій особі, потерпілому, свідку або іншому учаснику процесу, з правом подавати заяви, заперечення, відзиви: пояснення, зустрічний позов, апеляційні та касаційні скарги, закінчення справи мировою угодою, визнання чи відмови від позову, зміни предмета або підстав позову, оскарження рішення, отримувати довідки і документи, рішення, відомості, знайомитись з матеріалами будь-якої справи стосовно Клієнта, робити з них витяги та копії, одержувати копії ухвал, рішень, постанов, брати участь у розгляді заяв Клієнта, судових засіданнях, процесуальних діях, збирати та подавати докази. брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, надавати усні та письмові пояснення. подавати свої доводи, а також виконувати усі дії пов`язані із виконанням цього договору.
Відповідно до умов п. 1.3 Договору, Договір підписано дистанційно, у відповідності до положень ст. 639 Цивільного кодексу України, шляхом його надсилання на електронну адресу Клієнта та зворотного надсилання на адресу Адвоката вже із підписом, способом, визначеним клієнтом.
Згідно ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншим актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних;
• електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи;
• електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних.
Згідно ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Однак, у даному випадку колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів проставлення електронного підпису ОСОБА_6 на зазначеному Договорі про надання правової допомоги. Зокрема, відсутні будь-які електронні дані, файли чи інші технічні підтвердження, які б свідчили про вчинення Відповідачем дій, спрямованих на підписання Договору в електронному вигляді.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається доказів надсилання адвокатом зазначеного Договору на електронну пошту відповідача для його подальшого підпису, як це передбачено умовами Договору. Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази такого надсилання, у тому числі, скріншоти електронної кореспонденції, електронні повідомлення чи інші документи, які б свідчили про направлення Договору про надання правової допомоги.
При цьому, у всіх заявах та поданій апеляційній скарзі адвокатом власноруч зазначено, що засоби електронного або телефонного зв`язку, або адреса електронної пошти у ОСОБА_4 відсутні. У документах наведена виключно адреса місця проживання: АДРЕСА_6 , Сполучені Штати Америки.
Також, матеріали справи не містять жодних доказів отримання адвокатом на свою електронну пошту або засобами поштового зв`язку від ОСОБА_6 вже підписаного Договору.
За таких обставин, у суду відсутня можливість перевірити або підтвердити можливість фактичного здійснення електронного обміну документами між сторонами.
У заяві про усунення недоліків адвокатом зазначено, що відповідач ОСОБА_6 у силу свого віку та стану здоров`я не користується мережею інтернет.
Враховуючи вказане, неможливим є встановлення факту, яким саме чином відповідач підписав зазначений Договір, приймаючи до уваги, що останній не користується електронною поштою та іншими засобами електронного зв`язку.
З урахуванням наведеного, а також виходячи з положень п. 1.3 Договору, колегія суддів доходить висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували підписання Договору про надання правничої допомоги відповідачем дистанційно в електронному вигляді, а відтак, не доведено факт належного укладання Договору між сторонами в зазначеному вище вигляді.
Аналогічні обставини було встановлено в ухвалах Південно-Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 року у справах 916/796/21(522/3841/17), 916/796/21(522/21418/17), 916/796/21(522/21417/17), у зв`язку з чим апеляційні провадження за скаргами ОСОБА_4 у даних справах було закрито. Вказані судові рішення набрали законної сили.
Згідно ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Приймаючи до уваги наведені вище обставини, колегія суддів доходить висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , оскільки вказану апеляційну скаргу підписано адвокатом Гайдай Я.Ф., у якої відсутнє право її підписувати.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 362, ст. ст. 367, 381 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс-2013» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс-2013», за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Наталії Володимирівни, про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним та визнання договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна недійсним - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді М.М. Драгомерецький
О.М. Таварткіладзе