Справа № 638/8555/26
Провадження № 2/638/7578/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Шамраєва М.Є.,
секретаря судового засідання - Пухно М.С.,
представника позивачів - адвоката Болоховцева Є.О.,
представника відповідача - адвоката Гаращака В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова заяву представника позивачів про закриття провадження у справі за позовом позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до відповідача: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-
УСТАНОВИВ:
У провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.
19.06.2026 представником позивачів подана заява ро закриття провадження у справі, в якій останій просить суд закрити провадження у справі №638/8555/26 у зв`язку з відсутністю предмету спору; скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.04.2026 року у справі №638/8555/26; зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 ) суму судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №1.626223709.1 від 19.04.2026 року, в розмірі 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп.
В обгрунтування поданої заяви представник позивачів посилається на те, що 12 червня 2026 року ОСОБА_4 сплатила на користь позивачів заборгованість у розмірі 10 750 000 (десять мільйонів сімсот п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп., внаслідок чого станом на дату подачі цієї заяви між позивачами і відповідачем відсутній предмет спору.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача вказану заяву підтримав.
Суд, заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, клопотання про закриття провадження у справі, вважає, що таке клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд з цим за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.
Тобто, в контексті наведеної правової норми є підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Проте, якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19), від 31 липня 2023 року (справа № 335/8285/22).
Суд ураховує в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України зазначений висновок Верховного Суду щодо застосування відповідних норм процесуального права.
Ураховуючи, що у цій справі предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, суд не вбачає правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Водночас суд ураховує, що однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (п. 5 ч. 2 ст. 2 ЦПК України). За принципом диспозитивності цивільного судочинства, як визначено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Тож, ураховуючи, що позивачем заявлено про втрату інтересу до предмету спору через задоволення відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову, натомість обрано неправильну процесуальну дію для припинення судового провадження, у задоволенні заяви позивача слід відмовити, роз`яснивши йому право звернутись до суду із заявою про відмову від позову.
Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
За змістом ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення; у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Також відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
При цьому суд ураховує, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, є підставою для повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Водночас за загальним правилом, визначеним ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Системний аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що в разі припинення існування предмета спору унаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, понесені позивачем судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача, а не повертаються йому з Державного бюджету України.
Наведене також свідчить про неможливість закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору в разі припинення існування предмета спору внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову.
Інше тлумачення вказаних норм може призвести до зловживання учасниками своїми процесуальними правами та безпідставного повернення з Державного бюджету України сплачених сум судового збору.
Керуючись ст. 13, 49, 142, 206, 255, 256, 259, 260 ЦПК України, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні заяви представника позивачів про закриття провадження у справі за позовом позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до відповідача: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з підстав відсутності предмета спору - відмовити.
Роз`яснити позивачеві право звернутись до суду із заявою про відмову від позову, а також наслідки відповідної процесуальної дії у вигляді недопустимості повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у разі закриття провадження у справі у зв`язку з прийняттям судом відмови позивача від позову.
Роз`яснити позивачеві, що в разі відмови від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача; однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М.Є. Шамраєв