Справа № 484/3920/26
Провадження № 2/484/2827/26
Ухвала
про залишення позовної заяви без руху
22.06.2026 року м. Первомайськ
Суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Максютенко О.А., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про захист прав споживача фінансових послуг, визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення майнової та моральної шкоди, -
встановив
позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача фінансових послуг, визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
При зверненні до суду позивачка судовий збір не сплатила посилаючись на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Вивчивши матеріали позову та додані до нього додатки, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 23 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
З п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду в дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Позивач просить суд: - визнати протиправною бездіяльність АТ КБ "ПриватБанк" щодо ненадання повної, доступної та достовірної інформації на офіційний письмовий запит позивачки від 23.10.2025 року (вхідний №18426318-ВБ); - зобов`язати АТ КБ " ПриватБанк" надати позивачу повну та достовірну інформацію стосовно вхідної платіжної операції від 15.06.2021 року о 17:28 на її рахунок НОМЕР_1 у сумі 10000,00 грн (внутрішній ID платежу [номер приховано]), а саме: надати витяг з операційного журналу (лог-файлів) автоматизованої банківської системи (АБС) Банку із відображенням повних цифрових реквізитів цієї операції, що надійшли від банку відправника, із обов`язковим зазначенням автентичних анкетних даних або повного найменування фактичного відправника (ініціатора) платежу: назви юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи, яка фактично перерахувала ці кошти; надати офіційну інформацію про те, у якому саме міжнародному чи внутрішньобанківському форматі (СЕП НБУ, P2P-переказ, внутрішній шлюз) було фактично здійснено та прийнято зазначений платіж; надати письмові відповіді щодо наявності чи відсутності у Банку правових підстав для прийняття та обробки платіжних інструкцій без зазначення рахунку отримувача у форматі IBAN та без підписів уповноважених осіб відправника за цією транзакцією; стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 46053,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 11500,00 грн., завдану протиправною бездіяльністю відповідача та порушенням прав споживача.
Позивач не згоден з рішенням суду Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області №632/1353/25 про стягнення з неї на користь відповідача суми кредитної заборгованості від 07.11.2025 року, яке набуло законної сили. Стягнуту суму кредитної заборгованості позивач вважає метеріальними збитками. Однак, стягнення з банку суми, що була предметом кредитного боргу, не є захистом прав споживача. Це спір щодо виконання вже ухваленого рішення суду, для якого передбачені зовсім інші механізми.
Після того, як суд виніс рішення про стягнення кредиту, зобов`язання за кредитним договором припиняються або змінюються. Кредитний договір перестає діяти, а борг стає грошовим зобов`язанням.
Для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України "Про захист прав споживачів".
Однак в порушення даних вимог закону, позивачка у своїй позовні заяві належним чином не обґрунтовує позовні вимоги у відповідності до норм Закону України "Про захист прав споживачів", не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Таким чином, позивачем при зверненні до суду не доведено, що порушені її права, як споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку з чим не вбачаю підстав для застосування положень ст. 22 вказаного Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною четвертою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328, 00 грн.
Згідно з п.п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, зі змінами, внесеними згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII, які набрали чинності 01.09.2015 року, розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру в загальній сумі 3 993,60 грн.
Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач неусунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, приходжу до переконання, що вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення її недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 175,177,185, 353, 355 ЦПК України -
постановив
позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про захист прав споживача фінансових послуг, визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення майнової та моральної шкоди - залишити без руху та запропонувати позивачу, протягом п`яти днів з дня отримання ухвали, усунути вказані недоліки позовної заяви, попередивши, що у випадку невиконання даної ухвали заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачці для відома.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: