22.06.2026 Справа № 756/6632/24
Ун.№756/6632/24
Пр.№2-др/756/97/26
У Х В А Л А
22 червня 2026 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Приходько К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника стягувачки ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича про ухвалення додаткового рішення в справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 10.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
17.06.2026 представник стягувачки - адвокат Єрмак О.В. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути на користь стягувачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Згідно з ч.3, 4 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Учасники справи до суду для вирішення цього процесуального питання не викликались.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження фактично понесених витрат представником стягувача надано суду договір про надання правової допомоги від 07.08.2024, додатковий договір №1 від 03.06.2026 до нього, у якому обумовлено внесення змін до тексту первинного договору та доповнено розділ 11 договору пунктом 11.2 такого змісту: «Клієнт сплачує Бюро за надання правової допомоги у справі №756/6632/24 за скаргою ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання щодо безпідставного відкриття виконавчого провадження та примусового списання коштів гонорар у розмірі 4000 грн», а також акт виконаних робіт від 09.06.2026.
Як зазначало вище, ухвалою суду від 10.06.2026 вирішено заяву ОСОБА_2 щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В порядку судового контролю за виконанням судового рішення скарг ОСОБА_2 до суду не надходило.
У зв`язку з цим, кошти оплачені за надання правової допомоги щодо скарги ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання щодо безпідставного відкриття виконавчого провадження та примусового списання коштів у цьому провадженні відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.137,141 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви представника стягувачки ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича про ухвалення додаткового рішення в справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею до Київського апеляційного суду.
Суддя А.М. Майбоженко