Справа № 369/10880/26
Провадження №2/369/13417/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2026 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І. А., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Горвата Івана Івановича про забезпечення позову, -
ВСТАНОВИВ :
У червні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горват І.І. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
У позові представник позивача посилався на те, що 13.03.2026 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США. У якості підтвердження отримання коштів позичальник надав позикодавцю дві особисті письмові розписки, в кожній з яких зазначалася сума 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) доларів США. Згідно з розпискою, дата запланованої віддачі коштів - 18.02.2026 року у сумі з заробітком (відсотками). На дату складання розписки 13.03.2026 року розрахування перенесено. У зв`язку з вказаним, позичальник зобов`язується виконати умови боргового зобов`язання та моральної неустойки в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) доларів США до 30.03.2026 року.
Разом із позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на належну відповідачеві частку в спільній сумісній власності подружжя квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Згідно роз`яснень, що надані в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, для того, щоб було вжито заходи для забезпечення позову у справі, заявнику необхідно довести, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Без встановлення наявності таких обставин вжиття заходів для забезпечення позову є неможливим.
Крім того, згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).
За таких обставин, під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має дослідити наведені заявником підстави застосування заходів забезпечення позову, їх обґрунтованість, встановити чи існує очевидна та об`єктивна загроза порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову, чи є заходи забезпечення позову співмірними із заявленими позивачем вимогами, а також дослідити надані позивачем докази на підтвердження наведених у заяві доводів.
У постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 755/5333/20 викладено висновок, відповідно до якого «метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника)».
Крім того, у цій постанові Верховний Суд також зазначив, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі.
Отже, вжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, може бути застосовано саме щодо відповідача і щодо належного йому майна.
Предметом спору є стягнення з відповідача борг у розмірі 2 436 500 грн.
Представник позивача просить накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , не зазначаючи при цьому її ринкової вартості на даний час.
Проте, представником позивача не подано жодного належного доказу того факту, що відповідач ОСОБА_2 має намір здійснити відчуження квартири, а також не наведено будь-яких інших доводів в обґрунтування поданої заяви. Позиція заявника базується виключно на його припущеннях, а тому у суду відсутні достатні підстави вважати, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та інтересів заявника, а також до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Крім того, представником позивача не надано доказів того, що квартира належить відповідачу, оскільки згідно з витягом з Державного реєстру речових прав, квартира належить частини ОСОБА_3 та - ОСОБА_4 .
Доводи представника позивача про те, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджується належними доказами.
Отже, представником позивача не підтверджено належними та допустимими доказами належність майна, про накладення арешту на яке просить заявник, саме відповідачу у справі.
За таких обставин, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 149- 153 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Горвата Івана Івановича про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ірина КОЗАК