УХВАЛА
22 червня 2026 року
м. Київ
справа № 520/5107/22
адміністративне провадження № К/990/23903/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третьої особи: Міністерство фінансів України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України (далі - ДПС України), третьої особи: Міністерство фінансів України (далі - Мінфін України) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДПС від 01.03.2022 № 4-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким попереджено начальника Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області) ОСОБА_1 про неповну службову відповідність за порушення правил етичної поведінки державних службовців;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДПС від 02.03.2022 № 5-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким було застосовано до начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII);
- визнати протиправним та скасувати наказ ДПС від 11.04.2022 № 8-дс «Про закриття дисциплінарного провадження», в частині встановлення винним начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 у вчиненні ним дисциплінарного проступку, який полягає у невиконанні ним своїх посадових обов`язків, у недотриманні ним пункту 2 розділу 3 посадової інструкції державного службовця у частині виконання основних посадових обов`язків;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДПС від 02.03.2022 № 2-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 »;
- зобов`язати ДПС України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ГУ ДПС у Харківській області з 02.03.2022 шляхом видачі відповідного наказу про таке поновлення на посаді.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ ДПС від 01.03.2022 № 4-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким попереджено начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 про неповну службову відповідність за порушення правил етичної поведінки державних службовців;
- визнано протиправним та скасовано наказ ДПС від 02.03.2022 № 5-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким було застосовано до начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII;
- визнано протиправним та скасовано наказ ДПС № 2-о від 02.03.2022 «Про припинення державної служби ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ГУ ДПС у Харківській області з 03.03.2022 та в цій частині судове рішення допущене до негайного виконання;
- в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, ДПС України звернулася через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Постановою Суду від 20.03.2025 касаційну скаргу ДПС України задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі № 520/5107/22 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів Державної податкової служби України від 01.03.2022 № 4-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», від 02.03.2022 № 5-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення» та № 2-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 » скасовано, в цій частині справу № 520/5107/22 направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі № 520/5107/22 залишено без змін.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасувати наказ ДПС від 01.03.2022 № 4-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким попереджено начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 про неповну службову відповідність за порушення правил етичної поведінки державних службовців;
- визнано протиправним та скасувати наказ ДПС від 02.03.2022 № 5-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким було застосовано до начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII ;
- визнано протиправним та скасовано наказ ДПС від 02.03.2022 № 2-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ГУ ДПС у Харківській області з 02.03.2022.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанції, ДПС України звернулася через підсистему «Електронний суд» до Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У зв`язку з тимчасовою відсутністю суддів колегії, а саме: Єресько Л.О. у період з 11.06.2026 по 14.06.2026 перебуватиме у відрядженні (наказ в.о. голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.06.2026 № 1859/0/6-26) та Загороднюка А.Г. у період з 15.06.2026 по 19.06.2026 перебуватиме у відпустці (наказ голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.06.2026 № 1975/0/6-26), питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по поверненню суддів до виконання повноважень.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 02.06.2016 № 1402-VIII.
З 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник вказав на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив, судами попередніх інстанції застосовано статтю 9-1, частину п`яту статті 72, статей 73-74 Закону № 889-VIII без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.03.2025 у справі №520/5107/22, ухваленій за результатам попереднього касаційного перегляду цієї ж справи.
Водночас суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Колегія судів також зауважує, що висновки Верховного Суду щодо оцінки обставин та доказів в іншій справі не є тим висновком, який є обов`язковими для застосування судами попередніх інстанцій у відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та не ототожнюється з висновками Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Умовою перегляду судом касаційної інстанції судових рішень в адміністративних справах з указаної підстави є їхня невідповідність викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).
Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваних судових рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо дотримання процедури притягнення до відповідальності, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з наказом Державної податкової служби України від 11.02.2022 № 122 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 » позивача було відсторонено від займаної посади.
Судами попередніх інстанцій зафіксовано, що з 16.02.2023 виконання обов`язків начальника ГУ ДПС у Харківській області офіційно покладено на іншу особу - заступника начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_3
Вказані відомості про ОСОБА_3 як офіційного підписанта такого відокремленого підрозділу з правом вчинення дій від імені органу згідно з наказом ДПС України від 16.02.2022 № 193-о «Про покладання виконання обов`язків на ОСОБА_3 » було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Спираючись на встановлені обставини зміни керівництва, суди першої та апеляційної інстанцій відхилили доводи відповідача про те, що направлення повідомлень на адресу ГУ ДПС у Харківській області є належним сповіщенням самого позивача ОСОБА_1 .
Суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки фактичне керівництво органом та перебування на робочому місці здійснював заступник начальника ОСОБА_3 , надходження кореспонденції за загальною адресою підрозділу не є беззаперечним доказом особистого вручення документів відстороненому працівнику.
Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 20.03.2025 у справі № 520/5107/22 та від 09.08.2022 у справі № 380/876/21.
Варто ще раз зауважити, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Доводи касатора, наведені ним на обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначені без взаємозв`язку із доводами за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС УКраїни.
В цій частині доводи скаржника у касаційній скарзі зводяться до встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, частиною другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема:
- суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу;
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
За відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої 4 частини четвертої статті 328 КАС України , в частині не дослідження доказів.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Отже, завдання Верховного Суду є не тільки і навіть не стільки вирішення конкретного спору. Суд повинен у передбачений процесуальним законом спосіб (шляхом розгляду конкретного спору та перевірки окремого процесуального судового рішення) витлумачити, як правильно застосувати норму матеріального права, що була не однаково застосована судами з тією метою, щоб надалі спрямовувати судову практику в єдино правильне русло.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової служби України на Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третьої особи: Міністерство фінансів України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду