У х в а л а
19 червня 2026 року
м. Київ
Справа № 514/1311/24
Провадження № 61-1896ск26
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Казмірчук Марія Михайлівна (далі - адвокат),
на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 3 грудня 2025 року
у справі за позовом скаржниці до ОСОБА_2 за участю Служби у справах дітей Бессарабської селищної ради як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визначення місця проживання дитини та збільшення розміру аліментів і
в с т а н о в и в :
1. 29 грудня 2025 року скаржниця вперше подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
2. 23 січня 2026 року Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув касаційну скаргу.
3. 13 лютого 2026 року адвокат в інтересах скаржниці подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у збільшенні розміру аліментів та скерувати справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.
4. 18 березня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржниці необхідно було пояснити, чому вона зволікала з повторним подання касаційної скарги. Мотивував ухвалу так:
(1) 3 грудня 2025 року апеляційний суд ухвалив оскаржену постанову, повний текст якої склав 26 грудня 2025 року. Скаржниця подала касаційну скаргу 13 лютого 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Просила поновити цей строк. Обґрунтувала тим, що вперше подала таку скаргу 29 грудня 2025 року, тобто протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, однак 23 січня 2026 року Верховний Суд ту скаргу повернув. Скаржниця вказала, що копію ухвали про повернення касаційної скарги отримала 12 лютого 2026 року. Доказів цього не надала;
(2) скаржниця у касаційній скарзі та у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження зазначила, що у неї відсутній електронний кабінет. Однак згідно з відомостями із системи «Електронний суд» вона такий зареєстрований кабінет має. Відповідно до повідомлення про доставлення електронного листа скаржниця й адвокат отримали копію ухвали Верховного Суду від 23 січня 2026 року про повернення касаційної скарги ще 2 лютого 2026 року. Крім того, 3 лютого 2026 року адвокат отримала копію тієї ухвали поштою, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення;
(3) оскільки скаржниця повторно подала касаційну скаргу через 10 днів після отримання копії ухвали від 23 січня 2026 року, то повинна пояснити, чому зволікала із таким поданням.
5. 28 березня 2026 року адвокат в інтересах скаржниці подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначила, що причиною зволікання з повторним поданням касаційної скарги було те, що адвокат «перебувала на лікуванні у зв`язку з травмою - переломом пальця руки, що підтверджується відповідною медичною випискою (додається). У зв`язку із перебуванням у гіпсі представник була обмежена у можливості своєчасно отримувати поштову кореспонденцію, фізично підписувати документи та здійснювати належне процесуальне представництво інтересів довірительки». До заяви додала висновок про проходження мультиспіральної комп`ютерної томографії стоп і гомілково-ступеневих суглобів від 19 січня 2026 року. Згідно з цією довідкою в адвоката виявили низку медичних проблем із гомілково-ступеневими суглобами та суглобами стоп, а також уламковий внутрішньосуглобовий перелом дистальних відділів проксимальної фаланги п`ятого пальця правої стопи.
6. Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути.
6.1. В ухвалі від 18 березня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху Верховний Суд звернув увагу скаржниці на необхідність пояснити причини зволікання з повторним поданням касаційної скарги після її повернення. Виконуючи вимоги ухвали, адвокат подала заяву про усунення недоліків касаційної скарги. Однак її доводи не можна вважати належними.
6.1.1. У заяві про усунення недоліків адвокат зазначила, що причиною несвоєчасного повторного подання касаційної скарги було її перебування на лікуванні у зв`язку з переломом пальця руки. Тоді як у доданому до заяви висновку від 19 січня 2026 року лікар-рентгенолог вказав, що провів мультиспіральну комп`ютерну томографію стоп і гомілково-ступеневих суглобів та виявив, зокрема, перелом у п`ятому пальці правої стопи, а не пальця руки. Тобто зміст поданої заяви не узгоджується зі змістом доказу, який адвокат надала як доказ аргументів її заяви для підтвердження поважності причин зволікання з повторним зверненням до Верховного Суду;
6.1.2. Сам по собі висновок від 19 січня 2026 року підтверджує лише проведення діагностичного обстеження та виявлених проблем станом на вказану дату. Але не підтверджує, що станом на день отримання копії ухвали Верховного Суду від 23 січня 2026 року про повернення касаційної скарги або після її отримання адвокат перебувала на лікуванні у такому стані, який об`єктивно унеможливлював повторне подання касаційної скарги у розумний строк. У зазначеному висновку також немає відомостей про призначення адвокату такого режиму лікування, який виключав можливість здійснення професійної діяльності, або інших обставин, що перешкоджали повторному поданню адвокатом або безпосередньо скаржницею касаційної скарги після отримання ухвали про повернення такої скарги.
6.1.3. Згідно з повідомленням про доставлення електронного листа скаржниця та її адвокат отримали копії ухвали Верховного Суду від 23 січня 2026 року про повернення касаційної скарги до електронних кабінетів ще 2 лютого 2026 року. З огляду на це Верховний Суд відхиляє довід заяви про те, що адвокат не мала можливості отримати поштову кореспонденцію. Зазначена обставина не спростовує факт доставлення копії відповідної ухвали в електронній формі через систему «Електронний суд». Отже, адвокат була обізнана зі змістом ухвали про повернення касаційної скарги незалежно від отримання її копії засобами поштового зв`язку. Крім того, вже 3 лютого 2026 року адвокат отримала копію тієї ухвали поштою, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
6.1.4. Якщо навіть допустити, що адвокат не могла скористатися послугами поштового відділення, то за змістом її заяви вона не була позбавлена можливості сформувати та подати повторно касаційну скаргу через систему «Електронний суд» або за наявності об`єктивних труднощів із її поданням передати (надіслати) підготовлений текст касаційної скарги скаржниці для самостійного подання до Верховного Суду. Інакше кажучи, немає обставин і доказів, які би підтверджували, що стан здоров`я адвоката у період після отримання копії ухвали про повернення касаційної скарги унеможливлював не лише особисте звернення до поштового відділення, але й використання системи «Електронний суд» або можливість передання процесуального документа скаржниці.
7. За змістом частини другої статті 393 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
8. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).
9. Оскільки скаржниця не усунула недоліки касаційної скарги, її скаргу слід визнати неподаною та повернути. Це не перешкоджає повторному зверненню без зволікань із касаційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
10. Верховний Суд нагадує скаржниці й адвокату про обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами та про неприпустимість зловживання ними (пункт 11 частини третьої статті 2, частина перша статті 44 ЦПК України), зокрема, шляхом надання суду недостовірної та непідтвердженої документально інформації.
10.1. За змістом частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами будь-які дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
10.2. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).
10.3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
10.4. За змістом пункту 2 частини першої та частини третьої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету зі скаржника або адвоката штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами.
Керуючись статтями 185, 260, 261, 393 ЦПК України,
п о с т а н о в и в :
повернути касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 3 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю Служби у справах дітей Бессарабської селищної ради як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визначення місця проживання дитини та збільшення розміру аліментів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Д. А. Гудима