УХВАЛА
23 червня 2026 року
м. Київ
справа № 752/156/24
провадження № 61-6050ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першої київської державної нотаріальної контори про зняття заборони відчуження майна,
ВСТАНОВИВ:
04 травня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 18 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 16 травня 2025 року у справі № 752/156/24.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, шляхом надання суду:
- доказів, які підтверджують обставини, що зазначені заявником як підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження;
- документу, що підтверджує сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн.
15 червня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, відповідно до якої ОСОБА_1 надав докази, які, на його думку, підтверджують обставини, що зазначені як підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Оцінка наявності підстав для поновлення строку на касаційне оскарження буде надана колегією суддів після оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Крім того, ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення від сплати судового збору посилаючись на неможливість його сплати через скрутне матеріальне становище та відсутність доходів.
Вирішуючи вказане клопотання Верховний Суд дійшов таких висновків.
Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення від сплати, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, враховуючи майнового стану сторони, а стаття 8 Закону України «Про судовий збір», яка є спеціальною, конкретизує порядок, умови такого звільнення і коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Зокрема за змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити особу від сплати судового збору, якщо
- розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
- або особою яка подає скаргу є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
- або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
ОСОБА_1 не належить до категорій осіб визначених пунктом 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», а предметом позову у розглядуваній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров`ю.
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Таким чином інформація про розмір доходів за попередній календарний рік не є єдиним фактором, який може враховувати суд при вирішення питання про звільнення від сплати судового збору, а особа, яка подає відповідне клопотання має бути готова до того, що суд перевірить відомості про її майновий стан.
Європейський суд з прав людини враховує, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення у справі «Креуз проти Польщі»,
від 19 червня 2001 року).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (див. рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).
Заявник стверджує, що у 2020-2023 роках та у 2025 році в нього були відсутні доходи, а у 2024 році його дохід склав 20 270 грн.
Водночас ОСОБА_1 1978 року народження є повнолітньою особою працездатного віку, проживає в м. Києві, а відомості про встановлення йому статусу особи з інвалідністю відсутні.
За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - земельної ділянки у Васильківському районі Київської обл.
Крім того, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 640/39847/21 рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року, яке набрало законної сили, зобов`язано ГУ ДПС у м. Києві подати до відповідного територіального органу ДКСУ висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів в загальній сумі 71 223, 93 грн.
ОСОБА_1 була забезпечена можливість розгляду справи в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору.
З огляду на роль Верховного Суду, умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви, а касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Заявлені у розглядуваній справі вимоги спрямовані на зняття заборони відчуження квартири у м. Києві, право власності на яку має намір оформити позивач.
З огляду на сукупність вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн за подану касаційну скаргу.
За змістом частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом.
Зважаючи на те, що у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, Верховний Суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, які мають бути усунені шляхом надання суду документу про сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Оскільки відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, Верховний Суд роз`яснює ОСОБА_1 , що наслідком невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк буде повернення касаційної скарги.
Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 2, 43, 127, 136, 393 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подану касаційну скаргу.
Продовжити до 13 липня 2026 року ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Шипович