УХВАЛА
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 752/156/24
провадження № 61-6050ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першої київської державної нотаріальної контори про зняття заборони відчуження майна,
ВСТАНОВИВ:
04 травня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 18 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 16 травня 2025 року у справі № 752/156/24.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, шляхом надання суду:
- доказів, які підтверджують обставини, що зазначені заявником як підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження;
- документу, що підтверджує сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн.
15 червня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, відповідно до якої ОСОБА_1 надав докази, які, на його думку, підтверджують обставини, що зазначені як підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, а також подав клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на неможливість його сплати через скрутне матеріальне становище та відсутність доходів.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги та продовжено до 13 липня 2026 року строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Вирішуючи клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору Верховний Суд врахував положення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір», а також те, що ОСОБА_1 не належить до категорій осіб визначених пунктом 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», а предметом позову у розглядуваній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров`ю.
Інформація про розмір доходів за попередній календарний рік не є єдиним фактором, який може враховувати суд при вирішення питання про звільнення від сплати судового збору, а особа, яка подає відповідне клопотання має бути готова до того, що суд перевірить відомості про її майновий стан.
Європейський суд з прав людини враховує, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (див. рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).
Заявник стверджував, що у 2020-2023 роках та у 2025 році в нього були відсутні доходи, а у 2024 році його дохід склав 20 270 грн.
Водночас, ОСОБА_1 , 1978 року народження, є повнолітньою особою працездатного віку, проживає в м. Києві, а відомості про встановлення йому статусу особи з інвалідністю відсутні.
За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - земельної ділянки у Васильківському районі Київської обл.
Крім того, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 640/39847/21 рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року, яке набрало законної сили, зобов`язано ГУ ДПС у м. Києві подати до відповідного територіального органу ДКСУ висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів в загальній сумі 71 223, 93 грн.
ОСОБА_1 була забезпечена можливість розгляду справи в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору.
З огляду на роль Верховного Суду, умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви, а касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Заявлені у розглядуваній справі вимоги спрямовані на зняття заборони відчуження квартири у м. Києві, право власності на яку має намір оформити позивач.
Зважаючи на сукупність вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн за подану касаційну скаргу.
Крім того Верховний Суд роз`яснив, що наслідком невиконання ухвали
від 23 червня 2026 року у встановлений судом строк буде повернення касаційної скарги.
24 червня 2026 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень було забезпечено надання загального доступу до ухвали Верховного Суду
від 23 червня 2026 року.
Судова кореспонденція, якою копія ухвали Верховного Суду від 23 червня
2026 року буланаправлена заявнику засобами поштового зв`язку у червні 2026 року на адресу вказану ним у касаційній скарзі, повернута до суду за закінченням терміну зберігання, без отримання адресатом.
Станом на 05 серпня 2026 року докази усунення недоліків касаційної скарги (сплати судового збору) на виконання ухвал Верховного Суду від 21 травня 2026 року та від 23 червня 2026 року не надані.
Подавши у травні 2026 року касаційну скаргу, заявник до 05 серпня 2026 року мав достатньо часу аби цікавитись інформацією про рух відомого йому судового провадження. Підстави вважати, що ОСОБА_1 невідома або незрозуміла усталена національна практика публікації судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відсутні.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За цих обставин, у зв`язку із не усуненням недоліків, касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 2, 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року у справі № 752/156/24 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, а також особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Шипович