ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
23 червня 2026 року м. Львів Справа № 380/21833/25 пров. № А/857/13482/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., у справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі №380/21833/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
встановив:
В провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2026 року визначено склад суду: головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді - Гудим Л.Я., Качмар В.Я.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі №380/12632/25 та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
22 червня 2026 року судом апеляційної інстанції зареєстрована заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.
В обґрунтування заяви зазначено, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у цій справі не розглядається протягом тривалого часу, хоча відповідно до статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України така має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття провадження. При цьому заявник зазначає, що неодноразово звертався до суду щодо прискорення розгляду даної справи.
Ухвалою від 22 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я. визнано необґрунтованою та відповідно до ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України справу передано для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід суддів.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 22 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Гуляк В.В., судді Кушнір В.О., Ільчишин Н.В.
За правилами ч. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до ч. 11 ст. 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання про відвід, заявлений Гельфман Тетяною Григорівною колегії суддів у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., суд керується таким.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначаються ст. 36 КАС України.
Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 КАС України, згідно з якою повторна участь судді у розгляді адміністративної справи є неприпустимою.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
При цьому пунктом 4 частини 1 статті 36 КАС України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Згідно з статями 126, 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вказане положення узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Так, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою. З суб`єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Водночас слід зазначити, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів і доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
За змістом заяви про відвід від 22 червня 2026 року мотиви заявника фактично зводяться до того, що позивач висловлює недовіру колегії суддів у зв`язку, зокрема, з нерозглядом справи протягом тривалого часу.
Проте вказані у заяві ОСОБА_1 доводи, які, на думку позивача, були допущені, самі по собі не є самостійною підставою для відводу колегії суддів, якщо такі факти не пов`язані з існуванням об`єктивних обставин, що можуть свідчити про упередженість суддів, їх необ`єктивність, зацікавленість у результатах розгляду справи, викликають недовіру до них, сумніви щодо безсторонності в очах стороннього спостерігача.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалах у справах №990/119/23, № 990/136/23, №990/20/23 зауважувала про те, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Крім цього, згідно частини 4 ст.36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Таким чином, дослідивши доводи щодо відводу колегії суддів, викладені в заяві від 22 червня 2026 року, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наведені у заяві про відвід обставини не можуть слугувати підставами для відведення колегії суддів у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я. як такі, що викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності вказаних суддів.
Будь-які докази, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість колегії суддів у складі: головуючого судді: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я. у результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості при розгляді справи, у матеріалах справи та доводах заяви про відвід відсутні.
Враховуючи необґрунтованість підстав для відводу колегії суддів у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., заява ОСОБА_1 про відвід не підлягає задоволенню.
Інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи указаних суддів і викликали необхідність їх відводу, у заяві відсутні.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 321, 325, 328 КАС України, суд,-
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я. у справі №380/21833/25 - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
В. О. Кушнір