Ухвала № 137653763 у справі № 160/10694/26 від 23.06.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

23 червня 2026 року Справа №160/10694/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Мудрак В.В.,

представника позивача: Полінського В.А.,

представника відповідача: Кутової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі №160/10694/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Національна Енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» про визнання протиправними та скасування постанов, -

в с т а н о в и в:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №80760220 шляхом винесення 15.04.2026 постанов про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 15.04.2026 у виконавчому провадженні №80760220;

- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 15.04.2026 у виконавчому провадженні №80760220.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" залишено без руху та встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: оригіналу документа про доплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 23 961,60 грн; доказів направлення відповідачу (Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів.

На виконання вимог ухвали суду від 29.04.2026 року позивачем усунуто означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10694/26 за цією позовною заявою, а також призначено цю справу до розгляду у судовому засіданні на 17.06.2026 року об 11:00 год.

Також ухвалою суду від 01.06.2026 року витребувано у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №80760220.

Крім цього ухвалою суду від 01.06.2026 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про залучення третьої особи до участі у справі та залучено Приватне акціонерне товариство "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" до участі в адміністративній справі №160/10694/26 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

05.06.2026 року до суду надійшла заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі №160/10694/26.

08.06.2026 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи - Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на позовну заяву.

09.06.2026 року до суду надійшов відзив Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на позовну заяву та витребувані ухвалою суду від 01.06.2026 року докази.

У відзиві на позовну заяву відповідачем викладено клопотання про закриття провадження у справі №160/10694/26, яке обґрунтоване тим, що у межах цього позову боржник оскаржує постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат в межах виконавчого провадження №80760220, відкритого з примусового виконання наказу, виданого Господарським судом Дніпропетровської області від 12.03.2026 у справі № 904/3569/23, при цьому відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (що є спеціальною нормою щодо примусового виконання судових рішень), в редакції Закону №4833-IX від 07.04.2026 (набула чинності з 24.04.2026), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, зокрема, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку, відтак, у розглядуваному випадку боржник звернувся з цим позовом з порушенням правил предметної юрисдикції, оскільки оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у цьому випадку віднесено законом до компетенції суду, який видав виконавчий документ, а саме Господарського суду Дніпропетровської області. Таким чином, цей позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тож відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України слід закрити провадження у цій справі, оскільки цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" - адвоката Полінського Вячеслава Андрійовича, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі №160/10694/26 задоволено та призначено розгляд цієї справи в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою комплексу технічних засобів у системі відеоконференцзв`язку https://vkz.court.gov.ua.

12.06.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 року продовжено строк розгляду справи №160/10694/26 до 23.06.2026 року та призначено наступне судове засідання у справі №160/10694/26 на 23.06.2026 року о 15:00 год.

У судових засіданнях представник відповідача підтримав подане клопотання про закриття провадження у справі, що розглядається, та, посилаючись на викладені у цьому клопотанні доводи, просив його задовольнити.

Представник позивача у судових засіданнях заперечував проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що позивачем дотримано правил підсудності, з урахуванням приписів ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Також позивач посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №229/1026/21, в якій Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення, натомість, оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до судів адміністративної юрисдикції. При цьому в ухвалі від 29 березня 2023 року у справі №585/2436/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду (від 6 червня 2018 року у справі №127/9870/16-ц та від 18 грудня 2019 року у справі №759/15553/14-ц) щодо адміністративної юрисдикції справ з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Таким чином, оскарження постанов про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження належить до юрисдикції адміністративних судів.

Заслухавши пояснення представників сторін відносно заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм процесуального права, що регулюють це питання, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання відповідача, з огляду на таке.

Так, пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ".

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Аналогічні положення містить стаття 339 ГПК України, за змістом якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відтак, за загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналізуючи зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №921/16/14-г/15 (провадження №12-93гс18), від 14 листопада 2018 року у справі №906/515/17 (провадження №12-246гс18), від 16 січня 2019 року у справі №910/22695/13 (провадження №12-277гс18), від 07 лютого 2019 року у справі №927/769/16 (провадження №12-273гс18), від 11 вересня 2019 року у справі №925/138/18 (провадження №12-74гс19), від 15 січня 2020 року у справі №1.380.2019.001073 (провадження №11-709апп19), від 23 листопада 2021 року у справі №175/1571/15 (провадження №14-51цс21), від 20 вересня 2018 року у справі №821/872/17 (провадження №11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі №826/5195/17 (провадження №11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі №279/3458/17-ц (провадження №14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі №758/201/17 (провадження №14-468цс19), та постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №127/9870/16-ц (провадження №14-166цс18) та від 18 грудня 2019 року у справі №759/15553/14-ц (провадження №14-579цс19).

Питання про відступ від такої позиції порушувалося у справі №585/2436/21 (провадження №14-8цс23), проте в ухвалі від 29 березня 2023 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що наведені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду мотиви для відступу від правової позиції Великої Палати не містять ознак необхідності, тож підстав для висновку про відступ від висновку Великої Палати Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі №127/9870/16-ц (провадження №14-166цс18) та від 18 грудня 2019 року у справі №759/15553/14-ц (провадження №14-579цс19) не вбачається, бо судова практика щодо спірного питання є усталеною та не потребує узгодження.

Як слідує з матеріалів справи, позивач у даному випадку оскаржує дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №80760220 шляхом винесення 15.04.2026 постанов про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.04.2026 року, винесені у виконавчому провадженні №80760220, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Дійсно, виконавче провадження №80760220 відкрито з примусового виконання наказу №904/3569/23, виданого 12.03.2026 року Господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців 4Д, код 42086719) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код 00100227) 81 144 851,68 (вісімдесят один мільйон сто сорок чотири тисячі вісімсот п`ятдесят одна грн. шістдесят вісім коп.) грн., з яких: 3 580 373,67 (три мільйони п`ятсот вісімдесят тисяч триста сімдесят три грн. шістдесят сім коп.) грн. - пені, 6 344 528,72 (шість мільйонів триста сорок чотири тисячі п`ятсот двадцять вісім грн. сімдесят дві коп.) грн. - штрафу, 21 154 668,84 (двадцять один мільйон сто п`ятдесят чотири тисячі шістсот шістдесят вісім грн. вісімдесят чотири коп.) грн. - 3 % річних, 50 065 280,45 (п`ятдесят мільйонів шістдесят п`ять тисяч двісті вісімдесят грн. сорок п`ять коп.) грн. - індексу інфляції, 46 970,00 (сорок шість тисяч дев`ятсот сімдесят) грн. - судового збору.

Отже, Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" є боржником у виконавчому провадженні №80760220.

Разом з тим, зважаючи на те, що предметом спору у цій справі є саме оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також дії державного виконавця саме щодо винесення цих постанов, цей спір, з урахуванням приписів ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» та вищевказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, належить саме до юрисдикції адміністративного суду, а не господарського суду, як помилково зазначає відповідач.

Таким чином, підстави для закриття провадження у справі, що розглядається, у розумінні приписів пункту 1 частини першої статті 238 КАС України відсутні, тож у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі №160/10694/26 слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 238, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі №160/10694/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Національна Енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити у повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 23.06.2026 року.

Суддя О.М. Турова