Справа № 560/10020/26
УХВАЛА
24 червня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,
розглянувши в письмовому провадженні клопотання Хмельницької обласної військової адміністрації про заміну неналежного відповідача в адміністративній справі за позовом керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького , в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до Хмельницької обласної військової адміністрації , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з позовом до Хмельницької обласної державної (військової) адміністрації, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його вчинити дії, пов`язані із затвердженням положення про лісовий заказник місцевого значення «Барвінська криниця» та оформленням охоронного зобов`язання щодо цього об`єкта природно-заповідного фонду.
Ухвалою суду від 09.06.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, а також залучено до участі у справі Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
До суду надійшло клопотання Хмельницької обласної військової адміністрації про заміну неналежного відповідача.
У клопотанні відповідач просить замінити Хмельницьку обласну військову адміністрацію на Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що питання щодо розроблення та затвердження положень про території та об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення, а також оформлення охоронних зобов`язань належать до повноважень Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації.
Заявник посилається на Положення про Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації, затверджене розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 10.07.2025 № 842/2025-р, відповідно до якого Департамент є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, входить до її складу, забезпечує виконання покладених на нього завдань з охорони навколишнього природного середовища, розглядає та затверджує положення про території та об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення, здійснює оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, є юридичною особою публічного права та може бути позивачем і відповідачем у суді.
Оцінивши доводи клопотання та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 4 КАС України, відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частиною першою статті 46 КАС України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України,відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Абзацом першим частини третьої статті 48 КАС України передбачено, що, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Відповідно до частини четвертої статті 48 КАС України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Згідно з частиною п`ятою статті 48 КАС України, під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Частиною сьомою статті 48 КАС України передбачено, що заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 у справі № 826/12172/18 зазначив, що заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі за клопотанням самого відповідача або за ініціативою суду. Водночас така заміна належить до повноважень саме суду першої інстанції та здійснюється з дотриманням вимог статті 48 КАС України.
У постанові від 22.05.2025 у справі № 320/2093/23 Верховний Суд зазначив, що головною ознакою суб`єкта владних повноважень як відповідача в адміністративній справі є не наявність або відсутність у нього статусу юридичної особи, а здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій у відносинах, у яких виник спір.
У цій же постанові Верховний Суд вказав, що належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення, а належність відповідача визначається передусім за нормами матеріального права.
У постанові від 03.03.2026 у справі № 160/32424/24 Верховний Суд вказав, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належного відповідача й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому суд має встановити належність відповідача та, за необхідності, вирішити питання про його заміну або залучення до участі у справі відповідно до статті 48 КАС України.
У постанові від 29.04.2026 у справі № 160/17798/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що належність відповідача визначається за змістом спірних матеріальних правовідносин. Якщо суд достеменно встановив, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, він має вирішити питання про заміну відповідача або залучення відповідної особи до участі у справі в порядку, передбаченому статтею 48 КАС України.
Отже, із наведених норм процесуального права та практики Верховного Суду вбачається, що для заміни первісного відповідача належним відповідачем суд має встановити сукупність таких обставин: позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом; інша особа є належним відповідачем у відповідних матеріальних правовідносинах; така заміна не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи; позивач надав згоду на заміну первісного відповідача належним відповідачем.
При цьому, вирішення питання про належність відповідача не може ґрунтуватися лише на процесуальній правоздатності іншої особи або на тому, що така особа може бути позивачем чи відповідачем у суді.
Визначальним є те, на кого відповідні норми матеріального права покладають спірний обов`язок, невиконання якого оскаржується.
Так, предметом спору в цій справі є оскарження бездіяльності відповідача щодо затвердження положення про лісовий заказник місцевого значення «Барвінська криниця» та оформлення охоронного зобов`язання щодо цього об`єкта природно-заповідного фонду.
Абзацами 1-3 частини першої статті 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Відповідно до частини шостої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.
Тобто, суд зазначає, що спеціальний закон, який регулює спірні правовідносини, прямо визначає обласну державну адміністрацію як суб`єкта, уповноваженого затверджувати положення щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, а також передавати такі об`єкти під охорону з оформленням охоронного зобов`язання.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, програм утвердження української національної та громадянської ідентичності, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; 4) підготовку та схвалення прогнозів відповідних бюджетів, підготовку та виконання відповідних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації є юридичними особами.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.
У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до частини першої статті 6 цього Закону, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань.
Згідно з частиною четвертою статті 11 цього Закону, керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій зі статусом юридичних осіб публічного права здійснюють визначені Законом України "Про державну службу" повноваження керівника державної служби у цих структурних підрозділах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», голови місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень.
Пунктом 4-1 частини першої статті 39 цього Закону передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій затверджують положення про апарат місцевої державної адміністрації та положення про її структурні підрозділи.
За частинами першою та другою статті 42 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток.
Структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.
З наведеного правового регулювання вбачається, що структурні підрозділи місцевої державної адміністрації, у тому числі ті, які мають статус юридичної особи публічного права, діють у межах структури відповідної місцевої державної адміністрації, виконують покладені на них завдання та є підзвітними і підконтрольними голові відповідної місцевої державної адміністрації.
Суд враховує, що з наданого відповідачем витягу з Положення про Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації вбачається, що Департамент є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, входить до її складу, забезпечує виконання завдань у сфері охорони навколишнього природного середовища, розглядає та затверджує положення про території та об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення, здійснює оформлення охоронних зобов`язань, є юридичною особою публічного права та може бути позивачем і відповідачем у суді.
Разом з тим, ці обставини не є достатніми для висновку, що Хмельницька обласна військова адміністрація є неналежним відповідачем у цій справі.
Суд вказує на те, що наявність у Департаменту статусу юридичної особи публічного права та можливості бути відповідачем у суді свідчить про його процесуальну здатність бути стороною у судовому процесі, однак сама по собі не доводить, що саме Департамент є тим суб`єктом, який повинен відповідати за заявленим позовом замість Хмельницької обласної військової адміністрації.
Так само закріплення у Положенні про Департамент окремих завдань щодо затвердження положень про території та об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення та оформлення охоронних зобов`язань не спростовує того, що Закон України «Про природно-заповідний фонд України» прямо адресує відповідні повноваження обласним державним адміністраціям.
Суд виходить з того, що внутрішній розподіл функцій між місцевою державною адміністрацією та її структурними підрозділами не може сам по собі змінити визначеного законом суб`єкта владних повноважень, на якого спеціальним законом покладено спірні повноваження, а також не може бути безумовною підставою для висновку, що обласна державна (військова) адміністрація не повинна відповідати за пред`явленим позовом.
Так, у цій справі позовні вимоги адресовані Хмельницькій обласній державній (військовій) адміністрації як суб`єкту владних повноважень, бездіяльність якого прокурор вважає протиправною у зв`язку з невжиттям заходів щодо затвердження положення про об`єкт природно-заповідного фонду місцевого значення та оформлення охоронного зобов`язання.
У той же час, заявник не довів, що Хмельницька обласна військова адміністрація не є учасником спірних правовідносин або що за змістом норм матеріального права вона не повинна і не може відповідати за пред`явленим позовом.
Крім того, матеріали справи не містять згоди позивача на заміну первісного відповідача - Хмельницької обласної військової адміністрації - на Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації.
За змістом частини третьої статті 48 КАС України, згода позивача є необхідною процесуальною умовою для заміни первісного відповідача належним відповідачем.
За її відсутності суд не має правових підстав саме для заміни Хмельницької обласної військової адміністрації на Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації.
Суд також враховує, що заявлене клопотання стосується саме заміни Хмельницької обласної військової адміністрації на Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації, а не залучення Департаменту як другого відповідача (співвідповідача).
З урахуванням предмета заявленого клопотання суд вирішує саме питання про наявність підстав для заміни відповідача.
Водночас, наведені в клопотанні обставини не доводять, що без такої заміни неможливо вирішити спір у межах заявлених позовних вимог.
Суд окремо зазначає, що на цій стадії вирішення клопотання про заміну відповідача не передбачає оцінки обґрунтованості позовних вимог по суті, а наведені висновки стосуються виключно наявності чи відсутності підстав для заміни первісного відповідача в порядку статті 48 КАС України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання Хмельницької обласної військової адміністрації про заміну неналежного відповідача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 4, 46, 48, 241, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Хмельницької обласної військової адміністрації про заміну неналежного відповідача у справі № 560/10020/26 - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи, до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя Є.В. Печений