УХВАЛА
24 червня 2026 року
м. Київ
справа №380/11898/25
адміністративне провадження № К/990/23902/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області Поліщак Марії Василівни на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі № 380/11898/25 за позовом державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
25.05.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області Поліщак М.В. на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №380/11898/25 з підстав, визначених пунктами 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2026 касаційну скаргу скаржниці залишено без руху та надано їй строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України) та документа про сплату судового збору на суму 2422,40 грн.
У строк встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху скаржниця надіслала до суду касаційної інстанції заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучила, зокрема, уточнену касаційну скаргу та документ про сплату судового збору на суму 2422,40.
Стосовно виконання вимог ухвали Верховного Суду від 01.06.2026 в частині зазначення належних підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, Суд установив, що в уточненій касаційній скарзі скаржниця посилається на пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржниця посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 37-1 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 10 частини другої статті 2 КАС України, водночас конкретних постанов Верховного Суду, в яких викладено відповідні висновки щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, скаржниця не зазначає.
Крім того, на обґрунтування цієї ж підстави касаційного оскарження скаржниця посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.07.2021 у справі № 640/25601/19, від 02.07.2019 у справі № 140/2160/18, від 05.03.2020 у справі №640/467/19, від 14.08.2018 у справі № 803/1122/17, від 05.03.2019 у справі №814/1049/18, від 13.08.2020 у справі № 824/755/16-а, від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 у справі № 826/8803/15.
Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.
Отже наведені скаржницею доводи не відповідають вимогам пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявниця не зазначає, яку саме норму матеріального права судом апеляційної інстанції застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених нею постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Також Суд зазначає, що в уточненій касаційній скарзі скаржниця, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 37-1 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у правовідносинах, пов`язаних із здійсненням контролю у сфері державної реєстрації прав.
Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновку апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Однак наведені скаржницею доводи фактично зводяться до незгоди з відсутністю у статті 37-1 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» спеціальних строків для проведення камеральної перевірки та застосування передбачених цією статтею заходів реагування, а також до необхідності застосування до спірних правовідносин строків, встановлених іншими нормативно-правовими актами. При цьому скаржниця не обґрунтовує неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень цієї статті, а її доводи фактично зводяться до необхідності поширення на спірні правовідносини правового регулювання, яке зазначеною нормою не передбачене.
Отже, наведені скаржницею доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення за її відсутності та відсутності її представника, безпідставно відхиливши клопотання представника від 21.04.2026 про відкладення розгляду справи, водночас такі доводи не свідчать про наявність передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України підстави касаційного оскарження, оскільки фактично зводяться до незгоди з процесуальним рішенням суду щодо відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, а не до розгляду справи за відсутності учасника, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Отже, зазначені скаржницею обставини, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.
Таким чином, скаржницею не виконано вимог ухвали Верховного суду від 01.06.2026 та не зазначено належних підстав оскарження судових рішень в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області Поліщак Марії Василівни на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі № 380/11898/25 за позовом державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії повернути скаржниці.
Роз`яснити скаржниці, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Скаржниці надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
........................
........................
........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко,
Судді Верховного Суду