УХВАЛА
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа №380/11898/25
адміністративне провадження №К/990/29980/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі № 380/11898/25 за позовом державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
26.06.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_1. на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №380/11898/25.
Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2026 касаційну скаргу скаржниці залишено без руху та надано їй строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору на суму 2422,40 грн.
У строк встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху скаржниця надіслала до суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору.
Одночасно з касаційною скаргою позивачкою заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано посиланням на те, що копію оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 було отримано через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» 27.05.2026.
З Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що оскаржувану постанову апеляційного суду було надіслано судом до зазначеного реєстру 26.05.2026, забезпечено надання загального доступу з 29.05.2026.
З огляду на такі доводи вказаного клопотання колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Колегія суддів враховує той факт, що скаржниця звернулася з касаційною скаргою у строк, що не перевищує 30 днів з моменту отримання нею копії оскаржуваного рішення, що підтверджується наданими до касаційної скарги документами.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин його пропуску та наявність підстав для його поновлення.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Спір, який виник у цій справі розглядався судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.
Як було зазначено вище, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, виключно у випадках наведених у пунктах 1- 4 наведеної вище норми процесуального Закону.
Скаржниця, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування положень статей 37, 37-1 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №640/25601/19, від 15.08.2023 у справі №640/16809/20 та від 05.03.2020 у справі №640/467/19.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів зазначає, що аналіз постанов Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №640/25601/19, від 15.08.2023 у справі №640/16809/20 та від 05.03.2020 у справі №640/467/19, на які зроблено посилання в касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування та оскаржуваного судового рішення у справі № 380/11898/25 не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, оскільки вони ухвалені за іншого суб`єктного складу учасників відносин, правового регулювання та фактичних обставин у справі, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, скаржниця, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 37-1 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у правовідносинах, пов`язаних із здійсненням контролю у сфері державної реєстрації прав, зокрема, що стосується строків для притягення до відповідальності державного реєстратора та застосування санкції у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав.
Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення за її відсутності та відсутності її представника, безпідставно відхиливши клопотання представника від 21.04.2026 про відкладення розгляду справи, водночас такі доводи не свідчать про наявність передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України підстави касаційного оскарження, оскільки фактично зводяться до незгоди з процесуальним рішенням суду щодо відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, а не до розгляду справи за відсутності учасника, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Отже, зазначені скаржницею обставини, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставин, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржницею на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.
Оскільки недоліки касаційної скарги усунуто, касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 329, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Поновити державному реєстратору Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі № 380/11898/25 за позовом державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.
Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду №380/11898/25 за вищевказаним позовом.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко