ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
24 червня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/1548/26
Головуючий у першій інстанції - Яременко І. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1586/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., заслухавши доповідь судді Луговця О.А. про проведені підготовчі дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,
у с т а н о в и в :
Під час проведення підготовчих дій з`ясовано питання про склад осіб, які беруть участь у справі; визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює; з`ясовано обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; з`ясовано, які обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 додано нові докази (виписку з карткового рахунку, копії платіжних документів про оплату житлово-комунальних послуг, пенсійного посвячення ОСОБА_3 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), а також клопотання про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» даних за 2022-2025 роки про всі випадки придбання ОСОБА_2 доларів США через відділення ПриватБанк та/або систему Приват24 із зазначенням дат та сум операцій.
Позивач заперечує проти прийняття та дослідження апеляційним судом наданих відповідачем доказів, а також проти клопотання про витребування доказів.
Розглянувши дане клопотання ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання, участі в справі не приймав (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто по причині «адресат відсутній»), відзиву на позов не подавав. При цьому, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що за адресою реєстрації не проживає, оскільки з 2022 року призваний на військову службу, яку проходить за місцем дислокації військової частини в іншій області.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що несвоєчасне подання відповідачем доказів пов`язане з об`єктивними та незалежними від нього причинами, а тому є всі підстави для їх прийняття.
Водночас з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, апеляційний суд приходить до висновку про необгрунтованість клопотання відповідача про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» доказів, у зв`язку дане клопотання не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд погоджується із запереченнями відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, наданих позивачем разом з відзивом на апеляційну скаргу, оскільки позивач не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Крім того, 22.06.2026 представником ОСОБА_1 - адвокатом Стегар О.М. подано клопотання про зупинення апеляційного провадження у цій справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Розглянувши дане клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Стегара О.М., апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2026, військового квитка серії НОМЕР_2 від 04.11.2015, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .
Стаття 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Європейський суд з прав людини наголошував на питаннях «юридичної визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятним застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey) [Велика Палата], № 8917/05, пункт 79 (в кінці), ЄСПЛ 2009 (витяги); «Ефстатіу та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece), № 36998/02, пункт 24 (в кінці), від 27 липня 2006 року, та «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey), № 59601/09, пункт 21, від 17 вересня 2013 року; рішення у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, пункт 98, від 05 квітня 2018 року).
Дотримання розумних строків розгляду справи є одним з пріоритетних принципів судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких провадження може бути зупинено.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) сформувала висновок, відповідно до якого під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Також в цій постанові Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
Водночас, у пунктах 98-100 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено, що «розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі (на підставі п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України). Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та диспозитивність цивільного процесу. Отже, під час застосування пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства».
Правосуддя вимагає справедливого і збалансованого судового провадження, котре базується на дотриманні принципів верховенства права, диспозитивності і пропорційності, а також має відповідати стандартам Конвенції (пункт 112 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду).
Під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства. Правосуддя вимагає справедливого і збалансованого судового провадження, котре базується на дотриманні принципів верховенства права, диспозитивності і пропорційності, а також має відповідати стандартам Конвенції (постанова Верховного Суду від 25.03.2026 року у справі № 524/7569/16-ц (провадження № 61-1912св26).
Будь-яких доказів того, що відповідач на час апеляційного провадження перебуває безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій матеріали справи не містять, а представництво інтересів відповідача адвокатом, подання ним апеляційної скарги, додаткових пояснень свідчить про відсутність обставин, які перешкоджають реалізації ним права на справедливий судовий розгляд.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, фактично унеможливлює розгляд справи, що безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, яка здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на невизначений строк, що може становити порушення статей 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вказане та враховуючи, що спір про стягнення аліментів має пріоритетний, соціально значущий характер, що вимагає своєчасного судового розгляду та недопущення його безпідставного затягування, зважаючи на баланс інтересів конкуруючих сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі задоволенню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів вважає, що підготовчі дії по справі проведені в повному обсязі, необхідності в проведенні додаткових підготовчих дій немає; справу необхідно призначити до апеляційного розгляду.
Керуючись ст. 365, 366, 368, 369 ЦПК України,
п о с т а н о в и в :
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» даних за 2022-2025 роки про всі випадки придбання ОСОБА_2 доларів США через відділення ПриватБанк та/або систему Приват24 із зазначенням дат та сум операцій - відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження у цій справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України - відмовити.
Підготовчі дії по справі закінчити.
Справу призначити до розгляду Чернігівським апеляційним судом в порядку письмого провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.А. Луговець
Судді Н.В. Висоцька
Н.В. Шитченко