Справа №132/2013/26
Провадження №2/132/1439/26
Ухвала
Іменем України
"19" червня 2026 р. м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В.,
вирішуючи питання відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» про визнання мобінгу (цькування), зобов`язання припинити дії, що мають ознаки мобінгу та усунення їх наслідків,
ВСТАНОВИВ:
До Калинівського районного суду Вінницької області засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 15.06.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» про визнання мобінгу (цькування), зобов`язання припинити дії, що мають ознаки мобінгу та усунення їх наслідків.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Павленко І.В.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі за вказаним позовом встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, позивач в позовні заяві вказує, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а зареєстрований за адресою: с. Мізяківська Слобідка, Хмільницького району, Вінницької області, отже має право пред`явити даний позов за своїм зареєстрованим місцем проживання, тобто до Калинівського районного суду Вінницької області.
Позивач в позовні заяві посилається на ч. 1 ст. 28 ЦПК України: позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть також пред`являтись за зареєстрованим місцем проживання позивача.
Однак позивач до позовної заяви не надав жодних доказів про зареєстроване місце проживання, тобто копії паспорту або витягу про місце реєстрації, також не зазначив в позовні заяві повної адреси місця реєстрації.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до ч.1 ст. 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Крім того, суд звертає увагу, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Установлення фактів, що мають юридичне значення, підлягають розгляду у порядку окремого провадження, що регламентоване ст. ст. 293, 315-319 ЦПК України.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
У порядку позовного провадження розглядаються справи у випадку порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів особи за умови наявності спору про право.
Натомість, позивачем не обґрунтований обраний спосіб захисту його прав або інтересів шляхом звернення до суду саме із позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, а не у порядку окремого провадження.
Також, позивач в прохальній частині не зазначив суму моральної шкоди заподіяну порушенням трудових прав та діями, що мають ознаки мобінгу.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою. А тому за неї підлягає сплаті судовий збір як за позовну вимогу майнового характеру згідно з абз. 3 пп. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також, в порушення п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем не додано до позовної заяви відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
В порушення п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем у позовній заяві не вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;
Крім цього, позивачем, в порушення п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, не додано до позовної заяви підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного суддя приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху до усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» про визнання мобінгу (цькування), зобов`язання припинити дії, що мають ознаки мобінгу та усунення їх наслідків - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк для усунення зазначених у даній ухвалі недоліків, який відраховується з дня отримання позивачем або його представником копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом направлення відповідачу копії позовної заяви із додатками та надання суду документів на підтвердження такої дії.
Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
СУДДЯ І.В. Павленко