Справа № 496/7026/25
Провадження № 2/496/1558/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Пасечник М.Л., розглянувши заяву адвоката Грішиної Валентини Олександрівни в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Адвокат Грішина В.О. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23.10.2025 року відкрито загальне позовне провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.
23.06.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява адвоката Грішиної В.О. в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій вона просить суд накласти арешт на: - автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2013 року випуску, колір білий, тип кузова загальний легковий універсал-B, номер шасі (кузова, рами) VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; - автомобіль марки CHEVROLET, модель BOLT EV, 2022 року випуску, колір білий, тип кузова загальний легковий хетчбек, номер шасі (кузова, рами) VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .
В обґрунтування заяви зазначено, що в провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа №496/7026/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії. Предметом спору у вказаній справі є об`єкти нерухомого та рухомого майна, які були набуті сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі та становлять об`єкт права спільної сумісної власності подружжя. Серед іншого, до маси спільного майна, яка підлягає поділу, належать вищевказані транспортні засоби. Раніше, ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.04.2026 року було частково задоволено заяву про забезпечення позову: накладено арешт на нерухоме майно (житловий будинок та земельну ділянку). Однак, у задоволенні вимог щодо накладення арешту на транспортні засоби судом апеляційної інстанції було відмовлено. Єдиною та ключовою підставою для такої відмови, як вбачається з тексту судового рішення апеляційної інстанції, стала відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт державної реєстрації зазначених транспортних засобів саме за сторонами спору. З метою належного виконання процесуальних обов`язків щодо доказування та усунення підстав, з яких судом апеляційної інстанції було відмовлено в арешті автомобілів, стороною позивача було ініційовано процедуру судового витребування доказів. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 04.06.2026 року вказане клопотання задоволено у повному обсязі - суд прямо зобов`язав відповідача ( ОСОБА_2 ) надати для огляду безпосередньо в судовому засіданні оригінали свідоцтв про реєстрацію спірних транспортних засобів. Однак, демонструючи відверту неповагу до процесуального закону та обов`язковості судових рішень, сторона відповідача проігнорувала пряму вказівку суду. Замість надання оригіналів документів для їх безпосереднього дослідження, представник відповідача - адвокат Шуляєва О.С. обмежилася долученням до матеріалів справи лише електронних скан-копій технічних паспортів. З метою недопущення процесуальних зловживань та приховування дійсного майнового стану відповідача, стороною позивача було невідкладно подано письмові заперечення на такі дії, оскільки надання копій замість витребуваних оригіналів викликає обґрунтовані сумніви у фактичній наявності цих документів у відповідача. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 підтверджує, що власником автомобіля RENAULT TRAFIC, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 . Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 підтверджує, що власником автомобіля CHEVROLET BOLT EV, д.н.з. НОМЕР_4 , є ОСОБА_1 . Суд має врахувати принципово важливу обставину, незважаючи на те, що титульним власником автомобіля RENAULT TRAFIC є відповідач, а титульним власником CHEVROLET BOLT EV є позивач, обидва ці транспортні засоби фактично перебувають у повному та одноосібному володінні відповідача - ОСОБА_2 . Відповідач фізично утримує транспортні засоби, ключі від них, а також оригінали правовстановлюючих документів (технічних паспортів). Позивач позбавлена доступу як до самих автомобілів, так і до документів на них. Цей факт додатково підтверджується тим, що суд першої інстанції був змушений виносити окрему ухвалу (від 04.06.2026 року) про витребування оригіналів документів саме у відповідача. Факт реєстрації автомобіля CHEVROLET BOLT EV на ім`я позивача не нівелює ризиків його незаконного відчуження відповідачем. Маючи фізичний контроль над автомобілем та оригіналом свідоцтва про реєстрацію, відповідач об`єктивно наділений можливістю розукомплектувати транспортний засіб, приховати його, передати в користування третім особам без згоди дружини або, діючи недобросовісно, здійснити спроби його фіктивного відчуження.
Всупереч імперативним вимогам ухвали суду від 04.06.2026 року, було подано виключно скан-копії свідоцтв про реєстрацію, на яких відсутні будь-які відмітки про дату їх виготовлення. Така лінія поведінки не є випадковою. Надання неідентифікованих у часі копій замість витребуваних оригіналів переконливо підтверджує наявність обґрунтованого та реального ризику того, що ОСОБА_2 вже здійснив незаконне відчуження вказаних транспортних засобів третім особам, або перебуває на стадії активних підготовчих дій до такого відчуження. Свідоме ухилення від надання суду оригіналів документів для огляду дає вагомі підстави вважати, що відповідач намагається приховати факт втрати титульного володіння або підготовки до нього. За таких умов, задля збереження балансу інтересів сторін та недопущення незворотної втрати предмета спору, застосування заходу забезпечення позову у вигляді арешту обох транспортних засобів є критично необхідним і єдиним дієвим механізмом фіксації статусу-кво до моменту ухвалення остаточного судового рішення. В контексті даної справи поведінка відповідача беззаперечно свідчить про його наміри уникнути справедливого поділу майна. Відповідач систематично та свідомо зловживає своїми процесуальними правами. Узагальнюючи, як вбачається з матеріалів справи та змісту ухвали Біляївського районного суду від 04.06.2026 року, відповідач, маючи в своєму розпорядженні оригінали свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, умисно ухилявся від їх надання суду. Він усвідомлював, що саме відсутність цих доказів стала підставою для скасування апеляційним судом заходів забезпечення позову в частині автомобілів. Така процесуальна диверсія з боку відповідача має чітку мету: виграти час для пошуку шляхів незаконного відчуження рухомого майна. У сучасних умовах відчуження транспортного засобу не вимагає значних затрат часу. У такому разі Позивач буде змушена ініціювати нові, багаторічні судові процеси про витребування майна з чужого незаконного володіння або про визнання правочинів недійсними, що повністю нівелює ефективність поточного судового розгляду. Позивачу достеменно відомо, що відповідач ОСОБА_2 неодноразово висловлював намір відчужити спірне майно - житловий будинок, земельну ділянку та автомобіль - на користь третіх осіб з метою уникнення поділу майна та реалізації прав ОСОБА_1 . Під час шлюбу сторони також придбали автомобіль TESLA MODEL Y, 2021 року випуску, н.з. НОМЕР_7 , VIN-код: НОМЕР_8 . На даний час ОСОБА_2 фактично користується цим транспортним засобом, що може бути підтверджено численними свідками - сусідами та знайомими подружжя. Водночас, згідно з офіційною відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях ГСЦ МВС, зазначений автомобіль зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 . Це свідчить про вжиття відповідачем дій, спрямованих на виведення спільного майна з-під можливого поділу, що безпосередньо підтверджує наявність реальної загрози утруднення або неможливості виконання майбутнього судового рішення. Враховуючи наведене, адвокат Грішина В.О. вважає, що існує реальна та обґрунтована загроза відчуження спірного нерухомого майна до ухвалення рішення суду у даній справі. Таке відчуження може істотно ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду
Відповідно до ст.153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Згідно із п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Захід забезпечення позову є хоча і тимчасовим, але суттєвим обмеженням прав певних осіб, яке застосовується наперед, до визнання особи, якої стосується захід забезпечення, відповідальною за порушення прав заявника та до встановлення судом дійсної наявності порушення права заявника. Тому захід забезпечення позову має бути найменш обтяжливим, і крім його співмірності має бути дійсно необхідним і таким, що є єдиною найбільш доцільною можливістю запобігти неможливості виконання рішення про задоволення позову.
Щодо заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, 2013 року випуску, колір білий, тип кузова загальний легковий універсал-B, номер шасі (кузова, рами) VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , суд вважає, що заява в цій частині задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Ухвалою суду від 06.11.2025 року заяву адвоката Грішиної В.О. про забезпечення позову, зокрема в частині накладення арешту на автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, д.н.з. НОМЕР_9 , залишено без задоволення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08.04.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 06.11.2025 року скасовано; постановлено у справі нове судове рішення.
Заяву адвоката Грішиної В.О., яка діє інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на житловий будинок з господарською будівлею та спорудою за адресою: АДРЕСА_1 ; накладено арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер: 121081400:02:003:1107), у задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Одеський апеляційний суд у постанові від 08.04.2026 року, відмовляючи у накладенні арешту на автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, д.н.з. НОМЕР_9 , зазначив, що: «накладення арешту на вказаний транспортний засіб є співмірним заходом забезпечення позову, оскільки позивач у позовній заяві, крім визнання права власності, ставить питання про отримання компенсації за даний автомобіль. Водночас у позовних вимогах про визнання права власності на автомобіль за позивачем не ставиться питання про компенсацію позивачем відповідачу однієї другої частини автомобілю. Колегія суддів доходить висновку, що позивачем (заявником) не доведено як саме накладення арешту на майно ускладнить виконання рішення суду у випадку його задоволення, якщо заявлена вимога про відповідну грошову компенсацію за автомобіль, а тому у застосуванні заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки RENAULT, модель TRAFIC, д.н.з. НОМЕР_9 , необхідно відмовити. Крім того у матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі докази, що зазначений транспортний засіб дійсно належить відповідачу».
Таким чином, Одеським апеляційним судом вже вирішено питання щодо накладення арешту на автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, д.н.з. НОМЕР_9 та у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині відмовлено.
Враховуючи доводи, викладені у постанові Одеського апеляційного суду від 08.04.2026 року, твердження представника заявника - адвоката Грішиної В.О. про те, щоєдиною та ключовою підставою для такої відмови стала відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт державної реєстрації зазначених транспортних засобів саме за сторонами спору, не знайшли свого підтвердження.
Одеським апеляційним судом відмовлено у накладенні арешту на автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, д.н.з. НОМЕР_9 , також з підстав того, що позивачем (заявником) не доведено як саме накладення арешту на майно ускладнить виконання рішення суду у випадку його задоволення, якщо заявлена вимога про відповідну грошову компенсацію за автомобіль.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині накладення арешту на автомобіль марки RENAULT, модель TRAFIC, д.н.з. НОМЕР_2 .
Щодо заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на автомобіль марки CHEVROLET, модель BOLT EV, 2022 року випуску, колір білий, тип кузова загальний легковий хетчбек, номер шасі (кузова, рами) VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , суд вважає, що заява в цій частині також задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Адвокат Грішина В.О. звернулася до суду з позовними вимогами в інтересах ОСОБА_1 , в яких просить суд: - здійснити поділ майна: житлового будинок з господарською будівлею та спорудою за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, кадастровий номер: [номер приховано]:02:003:1107 за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; - визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарською будівлею та спорудою за адресою: АДРЕСА_1 або виплатити ОСОБА_1 кошти за 1/2 частину житлового будинку; - визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер: [номер приховано]:02:003:1107 за адресою: АДРЕСА_1 або виплатити ОСОБА_1 кошти за 1/2 частину земельної ділянки; - зобов`язати ОСОБА_2 повернути автомобіль марки RENAULT модель TRAFIC, н.з. НОМЕР_9 власнику, ОСОБА_1 або виплатити ОСОБА_1 кошти за автомобіль; - стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Отже, транспортний засіб марки CHEVROLET, модель BOLT EV, 2022 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , взагалі не є предметом судового розгляду, позовні вимоги щодо вказаного транспортного засобу не заявлялися, отже і підстави для накладення арешту на вказаний транспортний засіб відсутні.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Враховуючи вищевикладене, заява адвоката Грішиної В.О. в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Заяву адвоката Грішиної Валентини Олександрівни в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Суддя М.Л. Пасечник