Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
25 червня 2026 р. Справа № 520/16919/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 , вчинені під приводом виконання Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити та здійснювати нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі, обчисленому до її зменшення, виходячи із заробітної плати годувальника за роботу в зоні відчуження, з дати, коли таке зменшення було фактично проведено;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника на виконання Рішення Конституційного Суду України №2-р(II)/2024 від 20.03.2024 року без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювати розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ні без застосування обмежень, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2025 року та № 1778 від 30 грудня 2025 року, що призводять до звуження обсягу права на пенсійне забезпечення.
Разом з адміністративним позовом позивачем було подано клопотання, в якому він просив:
- визнати причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду поважними;
- поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
В обґрунтування клопотання зазначено, що про порушення свого права позивач дізналася з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.09.2025 №39867-37488/І-02/8-0500/25. Позивач вказує, що встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду закінчився у березні 2026 року, у зв`язку з чим строк звернення до суду пропущено.
На думку позивача, зазначений строк пропущено з поважних та об`єктивних причин, які не залежали від її волі.
Зокрема, позивач посилається на те, що внаслідок військової агресії російської федерації та ведення активних бойових дій на території Донецької області вона була змушена залишити місце свого постійного проживання та переміститися до Київської області, де перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа. Позивач зазначає, що процес евакуації, пошук житла, психологічна та соціальна адаптація на новому місці проживання з урахуванням її похилого віку та непрацездатності об`єктивно обмежували можливість своєчасного звернення до суду.
Крім того, позивач зазначає, що через вимушене переміщення тривалий час не мала повноцінного доступу до необхідних документів та архівних матеріалів. Також, за твердженням позивача, дистанційне з`ясування обставин спору з відповідачем, який територіально знаходиться у Донецькій області, в умовах постійних повітряних тривог, безпекових ризиків та аварійних відключень зв`язку й електроенергії ускладнило та затягнуло процес підготовки позовної заяви. Позивач вказує, що не мала фінансової та фізичної можливості оперативно отримати кваліфіковану правничу допомогу за новим місцем перебування.
Також позивач наголошує на соціальній значимості предмета спору, зазначаючи, що спір стосується зменшення розміру пенсії, яка є її єдиним джерелом існування як вдови ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На думку позивача, пропуск строку є незначним, а відмова у поновленні строку призведе до тривалого порушення її права на соціальний захист.
Розглянувши клопотання позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до ч.ч.1, 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
Зокрема згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядженням про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Крім того суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Зазначена позиція суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Як убачається з матеріалів позову, позивач пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з датою отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.09.2025 №39867-37488/І-02/8-0500/25 та визнає, що шестимісячний строк звернення до суду сплив у березні 2026 року.
Разом з тим, наведені у клопотанні обставини не свідчать про існування об`єктивних та непереборних перешкод, які унеможливлювали звернення позивача до суду у межах встановленого законом строку.
Так, посилання позивача на статус внутрішньо переміщеної особи та вимушене переміщення з території Донецької області суд оцінює критично, оскільки з наданих матеріалів убачається, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з 2023 року, тобто задовго до виникнення спірних правовідносин та до початку перебігу строку звернення до суду. Разом з тим, факт наявності статусу внутрішньо переміщеної особи не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку без наведення конкретних обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного звернення до суду саме у період з вересня 2025 року по березень 2026 року.
Суд зазначає, що викладені позивачем у клопотанні доводи мають загальний характер, не конкретизовані в часі та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.
Посилання позивача на відсутність доступу до необхідних документів та архівних матеріалів також не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачем не надано доказів звернення до державних органів, установ чи архівів із запитами про отримання документів, відмов у їх наданні, тривалого розгляду таких звернень або інших обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість отримання необхідних документів протягом встановленого законом строку.
Крім того, суд враховує, що підставою для звернення до суду, за твердженням самого позивача, став лист відповідача від 29.09.2025 №39867-37488/І-02/8-0500/25, який містив інформацію щодо спірних правовідносин. Отже, на момент отримання вказаної відповіді позивач володіла необхідними відомостями для формування правової позиції та звернення до суду.
Крім того, не можуть бути визнані поважними і доводи про ускладнення підготовки позову внаслідок повітряних тривог, безпекових ризиків, перебоїв зі зв`язком та електропостачанням. Вказані обставини мають загальний характер та стосуються значної частини населення України в умовах воєнного стану. При цьому позивачем не наведено конкретних фактів, які б свідчили про неможливість звернення до суду саме з цих причин протягом усього строку, визначеного статтею 122 КАС України, а також не надано доказів існування таких обставин упродовж тривалого часу.
Також суд зазначає, що відсутність фінансової можливості оперативно отримати правничу допомогу не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки чинне законодавство не пов`язує можливість подання позову виключно із залученням адвоката чи іншого представника.
Окремо суд звертає увагу на те, що похилий вік позивача сам по собі не свідчить про неможливість реалізації права на звернення до суду. Жодних медичних документів, які б підтверджували наявність захворювань, стану здоров`я чи інших обставин, що об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, до клопотання не додано.
Таким чином, наведені у клопотанні обставини не підтверджують існування об`єктивних, непереборних та незалежних від волевиявлення позивача перешкод для своєчасного звернення до суду та не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, є неповажними.
Враховуючи приписи частин першої та другої статті 123 КАС України, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для його поновлення та наданням належних доказів на їх підтвердження.
Крім того, відповідно до акту № 520/16919/26/51/26 про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) від 18.06.2026, який складено уповноваженими особами відділу з надання судово-адміністративних послуг Харківського окружного адміністративного суду, під час розкриття конверта, надісланого ОСОБА_1 , не виявилося вказаних у додатку документів, а саме: копії позовної заяви та доданих до неї документів для відповідача.
За правилами ч.1 ст.161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
З огляду на викладене, позивачу належить надати суду копії позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості відповідачів.
Також, усупереч положенням п.11 ч.5 ст.160 КАС України позивачем не зазначено власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Разом з тим, частиною 5 ст.18 КАС України встановлено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно з п. 2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як вбачається з матеріалів позову, позивачем, у порушення зазначених вимог ст. 160 КАС України, не зазначено в позовній заяві відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись ст. 5, 44, 121, 132, 133, 160, 161, 167, 168, 169 КАС України, суд ,-
У Х В А Л И В :
Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, вказані ОСОБА_1 у клопотанні.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- залишити без руху.
Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку, а також надання доказів поважності причин його пропуску;
- копії позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості відповідачів;
- власне письмове підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін.
Роз`яснити позивачу, що неподання заяви в зазначений строк або визнання судом неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, є підставою для повернення позовної заяви.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Полях