Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
25 червня 2026 р. Справа № 520/16806/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення ОСОБА_1 повної індексації пенсії з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 років шляхом збільшення показника середньої заробітної плати 10 846,37 грн, який враховувався для обчислення пенсії позивача, на відповідні коефіцієнти індексації;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо заміни повної індексації пенсії ОСОБА_1 фіксованими щомісячними доплатами у розмірі 100,00 грн у 2023 та 2024 роках, а також щодо застосування у 2025 році коефіцієнта 1,046 замість 1,115 та у 2026 році коефіцієнта 1,061 замість 1,121;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2023 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати 10 846,37 грн на коефіцієнт 1,197;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2024 року шляхом збільшення проіндексованого показника середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення пенсії позивача, на коефіцієнт 1,0796 з урахуванням індексації за 2023 рік;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 шляхом збільшення проіндексованого показника середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення пенсії Позивача, на коефіцієнт 1,115 з урахуванням індексації за 2023 та 2024 роки;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2026 шляхом збільшення проіндексованого показника середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення пенсії позивача, на коефіцієнт 1,121 з урахуванням індексації за 2023, 2024 та 2025 роки;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, що утворилася внаслідок протиправного непроведення повної індексації пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум.
В адміністративному позові міститься клопотання:
- поновити строк звернення до адміністративного суду, якщо суд вважатиме його пропущеним.
В обгрунтування клопотання зазначено, що позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 10 846,37 грн.
Представник позивача вказує, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанов Кабінету Міністрів України про індексацію пенсійних виплат показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, підлягає щорічному збільшенню на відповідні коефіцієнти індексації. Разом із тим, за твердженням представника позивача, відповідачем у 2023 та 2024 роках фактично не було проведено індексацію пенсії шляхом збільшення зазначеного показника середньої заробітної плати, натомість було встановлено щомісячні доплати у розмірі 100 грн, а у 2025 та 2026 роках застосовано коефіцієнти збільшення, менші від передбачених відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
У клопотанні зазначено, що лише після звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримання відповіді від 07.05.2026 позивачу стало відомо про порядок проведення відповідачем індексації пенсії та про те, що показник середньої заробітної плати 10 846,37 грн не збільшувався на коефіцієнти індексації, визначені законодавством. На переконання представника позивача, саме з моменту отримання зазначеної відповіді позивач дізнався про порушення своїх прав.
Крім того, представник позивача посилається на триваючий характер порушення права на належне пенсійне забезпечення, оскільки, на його думку, відповідач продовжує виплачувати пенсію у меншому розмірі, ніж передбачено законом. Також зазначає, що застосування процесуальних строків не повинно призводити до легалізації триваючого порушення права особи на соціальний захист.
З огляду на викладене представник позивача просить поновити строк звернення до адміністративного суду у разі, якщо суд дійде висновку про його пропуск.
Надаючи оцінку доводам клопотання представника позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною 1, 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
Зокрема згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядженням про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Крім того суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Зазначена позиція суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення повної індексації пенсії з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026, а також зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з указаних дат.
Отже, спірні правовідносини виникли не з моменту отримання позивачем відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.05.2026, а з моменту проведення відповідних перерахунків пенсії та отримання позивачем пенсійних виплат у розмірах, які він вважає заниженими.
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, розмір якого відомий особі при його отриманні. Відтак позивач, отримуючи пенсію після 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025, мав реальну можливість дізнатися про її розмір, складові, факт підвищення або непідвищення пенсії, а також у разі незгоди своєчасно звернутися до органу Пенсійного фонду України за отриманням відповідної інформації або до суду за захистом своїх прав.
Звернення позивача до відповідача лише у квітні 2026 року із заявою щодо надання інформації про порядок проведення індексації пенсії, а також отримання відповіді від 07.05.2026 не змінюють моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Такі обставини свідчать лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, однак не підтверджують неможливості дізнатися про можливе порушення раніше.
При цьому позивачем не наведено обставин, які б свідчили про те, що після отримання пенсійних виплат у 2023, 2024 та 2025 роках він без зайвих зволікань, у розумний строк, звертався до органу Пенсійного фонду України за отриманням інформації щодо складових пенсії, порядку її індексації, правильності або помилковості проведеного перерахунку.
Натомість, зі змісту позову вбачається, що до відповідача із відповідним зверненням позивач звернувся лише 21.04.2026, тобто після спливу значного часу з моменту проведення індексації пенсії за 2023, 2024 та 2025 роки.
Посилання представника позивача на те, що механізм індексації пенсії є складним, а відповідні розрахунки містять спеціальні пенсійні показники, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки складність правового регулювання або необхідність отримання додаткової інформації щодо складових пенсії не є об`єктивною та непереборною перешкодою для своєчасного звернення до суду, оскільки позивач мав можливість звернутися до пенсійного органу за відповідними роз`ясненнями у розумний строк після отримання пенсійних виплат.
Також суд критично оцінює посилання представника позивача на триваючий характер порушення права на належне пенсійне забезпечення.
Крім того, предметом спору є правомірність дій відповідача щодо проведення індексації пенсії з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026. Такі дії пов`язані з відповідними датами проведення перерахунку пенсії та не можуть бути ототожнені з безстроковим триваючим правопорушенням.
Суд також враховує, що вимога щодо індексації пенсії з 01.03.2026 заявлена у межах шестимісячного строку звернення до суду, однак інші позовні вимоги, які стосуються індексації пенсії з 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025, заявлені після спливу строку звернення до адміністративного суду.
Отже, наведені представником позивача обставини не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних та істотних перешкод, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду щодо вимог, пов`язаних із проведенням індексації пенсії з 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025.
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, наведені представником позивача у позовній заяві, є неповажними.
З урахуванням того, що позовна заява в частині вимог щодо індексації пенсії з 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 подана після спливу встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а наведені представником позивача підстави для його поновлення суд визнав неповажними, позовна заява в цій частині підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів на їх підтвердження.
Крім того, приписами ч. 3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно із пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а саме 1331.20 грн.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За правилами ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суд враховує усталену практику Верховного Суду, що була сформована за наслідками вирішення процесуального питання щодо сплати судового збору на підставі положень вищезазначених норм права (зокрема, але не виключно постанови від 12 листопада 2019 року (справа № 640/21330/18), від 05 червня 2020 року (справа № 280/5161/19), від 05 лютого 2021 року (справа № 400/2863/19), від 02 грудня 2021 року (справа № 280/5145/19), від 08 лютого 2022 року (справа № 400/6051/21).
Так, у вказаних справах Верховний Суд сформулював висновок про те, що системний аналіз частини першої статті 6 Закону № 3674-VI, частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Як слідує зі змісту прохальної частини позову, позивачем заявлено чотири самостійні вимоги немайнового характеру, кожна з яких складається із вимоги про визнання протиправними дій відповідача як передумови для застосування відповідного способу захисту та похідної від неї вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме:
провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2023 року шляхом збільшення показника середньої заробітної плати 10 846,37 грн на коефіцієнт 1,197;
провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2024 року шляхом збільшення проіндексованого показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,0796 з урахуванням індексації за 2023 рік;
провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 року шляхом збільшення проіндексованого показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,115 з урахуванням індексації за 2023 та 2024 роки;
провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2026 року шляхом збільшення проіндексованого показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,121 з урахуванням індексації за 2023, 2024 та 2025 роки.
Зазначені вимоги спрямовані на захист різних, на думку позивача, порушених прав, виникнення яких позивач пов`язує з різними датами проведення індексації пенсії та застосуванням різних коефіцієнтів індексації, а тому такі вимоги не перебувають між собою у співвідношенні основної та похідної вимоги.
Вимога про виплату суми недоотриманої пенсії, що утворилася внаслідок протиправного непроведення повної індексації пенсії, є похідною від заявлених вимог про перерахунок та виплату пенсії, а тому як окрема вимога немайнового характеру для цілей сплати судового збору судом не враховується.
Відтак при зверненні до суду позивачем заявлено чотири самостійні вимоги немайнового характеру.
Водночас згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд», розмір судового збору за одну вимогу немайнового характеру з урахуванням коефіцієнта 0,8 становить 1064,96 грн.
Таким чином, за подання цього адміністративного позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 4259,84 грн за чотири вимоги немайнового характеру.
Разом з тим, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1065,00 грн.
Отже, судовий збір сплачено не в повному розмірі, а позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 3194,84 грн. за наступними реквізитами:
"отримувач коштів - УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), або документи, що підтверджують право заявника на звільнення від сплати судового збору відповідно до закону".
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В :
Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, вказані представником ОСОБА_1 в адміністративному позові.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху в частині позовних вимог, пов`язаних із проведенням індексації пенсії з 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025.
Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви у вказаній частині, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку в частині позовних вимог, пов`язаних із проведенням індексації пенсії з 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025, а також надання доказів поважності причин його пропуску.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху у зв`язку із несплатою судового збору у встановленому законом розмірі.
Надати позивачу термін десять календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- оригіналу квитанції про доплату судового збору у розмірі 3194,84 грн.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Полях