"23" червня 2026 р. Справа № 211/4135/26
Провадження № 2/370/1067/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2026 рік с-ще Макарів
Суддя Макарівського районного суду Київської області Бізяєва Н.О., розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до відповідача про відшкодування шкоди.
Ухвалою судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року матеріали даної справи направлено до Макарівського районного суду Київської області за підсудністю.
23.06.2026 вказана справа надійшла до Макарівського районного суду Київської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями її було передано до провадження судді Бізяєвої Н.О.
Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що дана справа була помилково направлена за підсудністю до Макарівського районного суду Київської області.
Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Однією із умов реалізації права особи на пред`явлення позовної заяви є дотримання вимог підсудності.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2628901 від 21.04.2026, на запит суду, надана інформація, що зареєстрована адреса проживання гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - АДРЕСА_1 .
У той же час, згідно з відповіді №2628327 від 21.04.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діючу довідку ВПО та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, передаючи справу на розгляд до Макарівського районного суду Київської області, суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області виходив з того, що на даний час місце реєстрації відповідача як внутрішньо переміщеної особи у встановленому законом порядку зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на території Бучанського району Київської області
Однак, у даному випадку необхідно врахувати, що 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 року включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 579 внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме: виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Вказана постанова набрала з чинності 16.08.2017.
Отже, з 16.08.2017 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
При цьому, згідно положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, процес видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка переміщується з тимчасового окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, стосується виключно самої внутрішньо переміщеної особи та уповноваженого органу. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, у заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначаються відомості про зареєстроване місце проживання та адреса фактичного проживання, повідомлена цією особою. Зазначена інформація має облікове значення.
Враховуючи форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначену у додатку 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, то в ній зазначаються прізвище, ім`я, по батькові особи; дата і місце народження; стать; серія, номер (у разі наявності), дата видачі паспорта громадянина України, ким і коли виданий/дані про документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини; відомості про законного представника, що супроводжує малолітню дитину, недієздатну особу або особу, дієздатність якої обмежена; зареєстроване місце проживання; фактичне місце проживання/перебування.
Таким чином, в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи йде розмежування зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання.
Отже, виходячи з норм чинного законодавства, факт взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи не підтверджує місце реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , що виключає можливість розгляду позовної заяви Макарівським районним судом Київської області за правилами загальної підсудності.
Крім того, суддя вважає, що адреса фактичного проживання взятої на облік внутрішньо переміщеної особи не є тотожною поняттю адреси зареєстрованого або задекларованого місця проживання (перебування) особи, а також не підміняє його за своєю суттю, оскільки такі облік і декларація/реєстрація мають різну мету та правові наслідки.
При цьому, згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2628901 від 21.04.2026, на запит суду, надана інформація, що зареєстрована адреса проживання гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - АДРЕСА_1 .
Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.12.2024 року №3707/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області» змінено територіальну підсудність справ Дружківського районного суду Донецької області на Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу.
Таким чином, дана справа підсудна Довгинцівському районному суду м. Кривого Рогу відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України.
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
При цьому, згідно зі ст. 378 ЦПК України прийняття судом рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), є підставою для скасування судового рішення і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Тому, зважаючи на викладене, враховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності, суддя приходить до висновку про необхідність повернути матеріали цивільної справи за позовом Фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, як помилково направлені до Макарівського районного суду Київської області, так як дана цивільна справа підлягає розгляду Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України.
При цьому, у даному випадку немає спору щодо підсудності, що не допускається в силу ст. 32 ЦПК України, оскільки справа була надіслана до Макарівського районного суду Київської області помилково, тобто, не відповідно до приписів ст.31 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 187, 260, 353 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Цивільну справу № 211/4135/26 за позовом Фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди повернути до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області як таку, що направлена до Макарівського районного суду Київської області помилково.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя: Н.О. Бізяєва