Справа № 204/574/26
Провадження № 2/204/1985/26
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
представника органу опіки та піклування - Волошенюк Г.С., відповідачки - ОСОБА_1 , третьої особи - ОСОБА_2 та його представниці - адвокатки Гусак О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі позовну заяву Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та відібрання дитини, -
У С Т А Н О В И В:
22 січня 2026 року Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, звернувся до суду з позовом в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_6 , до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , із вимогами про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та відібрання дитини.
Ухвалою суду від 05 березня 2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а. с. 77).
Протокольною ухвалою суду від 16 квітня 2026 року до участі у справі у якості третьої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору залучено ОСОБА_2 (а. с. 92-94).
17 червня 2026 року ОСОБА_2 , через представницю, звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи - Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; стягнення аліментів.
В обґрунтування заяви зазначає, що він з відповідачкою перебував у шлюбі, в якому у них народилася донька ОСОБА_7 . Шлюб між сторонами розірвано, а рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2018 року з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання доньки. З лютого 2023 року дане рішення суду виконується у примусовому порядку органами ВДВС шляхом щомісячного стягнення з його доходів аліментів. Водночас зазначає, що з квітня 2025 року донька мешкає з ним, перебуває на його повному утриманні, відповідачка допомоги не надає, участі у вихованні дитини не приймає, а аліменти, які продовжуються стягуватися з нього на її користь, остання витрачає на власні потреби. Тому прохає суд припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання їхньої доньки, визнавши виконавчий лист № 204/4573/18 таким, що не підлягає виконанню, натомість, стягнути з останньої на його користь аліменти на утримання доньки та визначити її місце проживання з батьком.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представниця - адвокатка Гусак О.Л., позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору підтримали, прохали суд її прийняти до спільного розгляду з первісним позовом, обґрунтування надали аналогічні тексту позовної заяви.
У судовому засіданні представниця органу опіки та піклування - Волошенюк Г.С., не заперечувала проти прийняття позовної заяви ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісною позовною заяво.
У судовому засіданні відповідачка заперечувала проти прийняття позовної заяви ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісною позовною заявою. Вказала, що даний спір ініційовано ОСОБА_2 штучно задля звільнення з військової служби.
Суд, ознайомившись зі змістом позовної заяви третьої особи, заслухавши пояснення сторін, доходить наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18 вказано на те, що у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Крім того, у постанові від 09 вересня 2019 року у справі № 910/12463/18 Верховний Суд дійшов до висновку, що для того щоб набути статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, повинно бути дотримано декілька критеріїв: матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). Зважаючи на це, саме дотримання цих критеріїв підлягає оцінці при прийнятті рішення щодо вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами.
У постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 910/12744/22 Верховний Суд роз`яснив, що самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що саме вона перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто, третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і має на меті вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 , предмет заявленого ним позову не є тотожним предмету первісного спору та не спрямований на матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник конфлікт між позивачем та відповідачкою.
Так, предметом первісного позову Органу опіки та піклування є позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 й ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнення з неї аліментів на утримання дітей.
Натомість ОСОБА_2 у своїй позовній заяві заявляє вимоги про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком, припинення стягнення аліментів (які раніше були стягнуті з нього на користь відповідачки), визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення аліментів з відповідачки на його користь.
Аналізуючи характер спірних правовідносин, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не виключають повністю або частково задоволення вимог Органу опіки та піклування, не спрямовані на той самий об`єкт матеріального права та не заперечують право позивача за первісним позовом на захист інтересів дитини шляхом позбавлення відповідачки батьківських прав.
Натомість, суд зазначає, що заявлені ОСОБА_2 вимоги за своєю правовою природою та процесуальним статусом є самостійним спором між батьками щодо виховання, визначення місця проживання та утримання дитини, який має окреме коло доказів та підстав позову, що не охоплюються предметом доказування у первісному спорі.
Окремо суд звертає увагу, що вимоги ОСОБА_2 в частині припинення стягнення аліментів та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стосуються перегляду або зміни умов виконання іншого судового рішення, що набрало законної сили, та згідно зі статтями 432, 435 ЦПК України підлягають розгляду в межах справи, за результатами якої було видано відповідний виконавчий документ (судова справа № 204/4573/18), а не шляхом пред`явлення самостійного позову як третьої особи у поточному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позовна заява ОСОБА_2 не відповідає критеріям, визначеним ст. 52 ЦПК України, оскільки не містить самостійних вимог саме щодо предмета первісного спору, а спільний розгляд цих вимог призведе до значного розширення предмета доказування, ускладнення процесу та порушення розумних строків розгляду справи, що суперечить завданням цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) та пріоритету забезпечення найкращих інтересів дитини, суд доходить висновку про відмову у прийнятті позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 52, 259, 260, 263 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
У прийнятті позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; стягнення аліментів - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визначення місця проживання дитини з батьком, припинення стягнення аліментів та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; стягнення аліментів - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили негайно відповідно до вимог ст. 261 ЦПК України та апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя А.І. Приваліхіна