ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/3927/26
26 червня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки під час призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки під час призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - Комісія), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки під час призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом №52 від 12.06.2026, про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
зобов`язати Комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки під час призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 09.06.2026 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення за результатами розгляду даної заяви, яке б відповідало вимогам чинного законодавства.
Після подання позовної заяви представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до набрання законної сили судового рішення в адміністративній справі №500/3927/26.
Заява обґрунтована тим, що позивач оскаржує рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки під час призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову у задоволенні його заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яке прийняте за результатами розгляду повторно поданої заяви ОСОБА_1 від 09.01.2026 (перша заява подавалася 01.06.2026) через центр надання адміністративних послуг. До заяви було долучено усі необхідні документи для підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу за цією підставою, а саме: докази ступеня споріднення з особою з інвалідністю (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 13.03.1982), докази наявності у цієї особи інвалідності І чи II групи (пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 від 29.10.2025, витяг №263/25/3037/В від 22.10.2025, рекомендацій №263/25/3037/1 від 22.10.2025), а також докази фактичної відсутності інших осіб, які зобов`язані утримувати особу з інвалідністю (витяг з реєстру територіальної громади №2026/008919572 від 01.06.2026, відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19.5.1/43135-26-Вих від 08.06.2026).
Відповідно до рішення, оформленого протоколом №52 від 12.06.2026, Комісія повторно відмовила позивачу в наданні відстрочки. Заявник зазначає, що відповідач повністю ігнорує подані додаткові документи, поверхово аналізує фактичні обставини справи, надає надмірно формальну відповідь без належної аргументації - причина відмови у повідомленні від 15.06.2026 повністю ідентична причині у повідомленні від 01.06.2026, хоча подані документи значною мірою відрізняються, позивач подав ряд додаткових доказів постійного тривалого проживання ОСОБА_2 (сестри) за кордоном.
Ще заявник вказує, що під час оновлення застосунку «Резерв+» позивач виявив у військово-обліковому документі відмітку «порушення правил військового обліку». Причиною такої відмітки зазначено «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дата звернення до Нацполіцїї - 22.08.2025. При цьому жодних повісток ОСОБА_1 не отримував.
Якщо позивача у процесі розгляду даної справи буде призвано на військову службу під час мобілізації, він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку у випадку встановлення наявності у нього такого права, тобто, задоволення судом позовних вимог. Відповідно, поновлення прав позивача (зокрема, права на відстрочку від призову) буде неможливим. Також у випадку мобілізації позивача це спричинить значні матеріальні складнощі для матері, ОСОБА_3 , яка є непрацездатною особою зі встановленою інвалідністю. Мати позивача є хворою жінкою похилого віку, а тому за відсутності позивача здійснювати належне та повноцінне її утримання буде фактично нікому (сестра з 2018 року постійно проживає за кордоном і також має встановлені інвалідність та втрату працездатності). Станом на момент звернення із позовом у позивача існують об`єктивні підстави стверджувати про високу імовірність здійснення відповідачем заходів щодо його призову на військову службу. Так, безпідставне внесення відповідачем інформації про порушення правил військового обліку до Реєстру та подальше звернення до поліції із запитом про розшук позивача можуть спричинити його затримання співробітниками поліції та доставления до найближчого ТЦК та СП. У свою чергу, доставления позивача до ТЦК та СП без наявної активної відстрочки спричинить його примусову мобілізацію, тобто зміну статусу з «військовозобов`язаного» на «військовослужбовця». Це унеможливить ефективний захист прав у рамках даної справи. Вважає, що дії відповідача (маніпуляція даними у Реєстрі, безпідставне оголошення позивача в розшук, протиправні відмови у задоволенні заяв про надання відстрочки) спрямовані на мобілізацію позивача, попри наявність у нього законного права на відстрочку.
За таких обставин, заявник вважає необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації на період розгляду даної справи, що сприятиме збереженню наявного стану спірних правовідносин. Не вжиття судом такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Станом на 26.06.2026 питання про відкриття провадження в цій адміністративній справі не вирішене.
Вирішуючи питання наявності підстав для забезпечення позову, суд враховує таке.
Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 2 частини першої статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
За приписами частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі №990/99/22 вказала, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об`єктивного існування наведених ризиків.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, забезпечувати ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, тощо.
Ухвала про забезпечення позову повинна бути вмотивована судом, зокрема, із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є правомірність рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформленого протоколом №52 від 12.06.2026.
Дане рішення прийняте за результатами розгляду повторно поданої заяви позивача від 09.06.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до пункту 13 частини першої цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відмова Комісії у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період надана з таких причин: відповідно до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану у особи з інвалідністю є інша особа, яка не є військовозобов`язаною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка відповідно до закону зобов`язана її утримувати.
Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 подав до відповідача усі документи, які підтверджують неможливість його сестри здійснювати догляд за матір`ю через тривале перебування/проживання за кордоном, починаючи з 2018 року. Наполягає, що при повторному подані 09.06.2026 заява про надання відстрочки долучив ще додаткові документи, які підтверджують право позивача на таку, яких відповідач не врахував та формально підійшов до розгляду цього питання.
З цього приводу суд зазначає, що правову оцінку оскаржуваному рішенню Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема наявності у позивача передбаченої пунктом 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її належного документального підтвердження буде надано судом лише за результатами розгляду справи по суті.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави в цій справі суд не вважає допустимим. На цій стадії судового процесу суд не може оцінювати чи то рішення, чи то дії відповідача в частині здійснення мобілізаційних заходів, надто в умовах воєнного стану, та як наслідок вважати їх такими, що містить очевидні ознаки протиправності, оскільки в іншому випадку втрачається сенс розгляду самої справи по суті, під час якого таким рішенням та діям буде надана оцінка на предмет їх правомірності.
Отже, передбачені пунктом 2 частини другої статті 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі відсутні.
Стосовно доводів заявника в частині того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, з посиланням на те, що відповідачем можуть вчинятися дії щодо його мобілізації з огляду на внесення запису до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку і у разі мобілізації зміниться статус позивача з військовозобов`язаного на військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також виконання рішення суду, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, то суд вказує на таке.
Доводи заявника не можуть бути визнані переконливими та достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність вчинення дій, ґрунтуються на припущеннях. Наведені заявником твердження про можливе (а не реальне) настання негативних для позивача наслідків (у цьому випадку, за твердженням заявника, такі негативні наслідки та порушення прав позивача полягають саме у призові на військову службу під час мобілізації, при тому, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України), не зумовлюють необхідність забезпечення поданого у цій справі позову. Окрім того, запис у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно позивача внесено ще 22.08.2025, неправомірність його внесення не є предметом розгляду у цій справі.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Безумовно, рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Суд зауважує, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Отже, з поданої заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про недоведеність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 153, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки під час призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 26 червня 2026 року.
Суддя Чепенюк О.В.