Справа № 204/3335/26
Провадження № 4-с/204/8/26
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд м. Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового зсідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність судового старшого державного виконавця Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас Ірини Валеріївни, заінтересована особа ОСОБА_2 , -
У С Т А Н О В И В:
26 березня 2026 року представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Квак В.В., звернувся до суду із вказаною скаргою на бездіяльність судового старшого державного виконавця Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В., визначивши заінтересованою особою - ОСОБА_2 , в якій прохав визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В. та зобов`язати Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України перерахувати заборгованість по аліментам з врахуванням долучених квитанції на суму 59 293 гривні.
В обґрунтування скарги зазначає, що у провадженні Покровського ВДВС перебуває виконавче провадження ВП №79708811 з примусового виконання судового наказу № 204/6248/22 від 08 вересня 2022 року, виданого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, яким стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на користь матері ОСОБА_2 , починаючи з 19 серпня 2022 року до досягнення дитиною повноліття. Вказує, що даний виконавчий лист стягувачкою пред`явлений до виконання 01 грудня 2025 року. Стверджує, що 20 січня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Покровського ВДВС із заявою про зарахування в якості оплати аліментів коштів сплачених ним на користь стягувачки в період за 2022-2023 роки на загальну суму 59 293 гривень. Натомість, 16 березня 2026 року ним було отримано лист від Покровського ВДВС листом від 12 березня 2026 № 8339, яким у задоволенні вищевказаної заяви йому було відмовлено, з тих підстав, що для зарахування наданих квитанцій за період який не враховується, бо наявна заява стягувача про відсутність боргу, та пред`явлення на виконання виконавчого листа в грудні 2025 року, йому потрібно звернутися до суду. Вважає, дану відмову протиправною, оскільки виконавець повністю проігнорував ту обставину, що аліменти боржником сплачуються починаючи з 2022 року, після того, як було винесено судовий наказ. Вважає, що вказані кошти повинні бути зараховані при розрахунку заборгованості по аліментах станом на 2026 рік, тому прохає суд визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В. та зобов`язати Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України перерахувати заборгованість по аліментам з врахуванням долучених квитанції на суму 59 293 гривні (а. с. 1-2 та на звороті).
Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 (а. с. 24-25).
08 квітня 2026 року на адресу суду надійшли письмові пояснення (заперечення) представника стягувачки ОСОБА_2 - адвоката Логвиненка С.С. (а. с. 37-39 та на звороті), в якому він вимоги скарги не визнає, проти її задоволення заперечує.
В обґрунтування заперечень зазначає, що скарга ОСОБА_1 , є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки надані скаржником платіжні документи не можуть бути однозначно ідентифіковані як аліментні через те, що вони не містять відомостей про те, що такі кошти сплачуються саме на виконання аліментного обов`язку за відповідним виконавчим документом, за конкретний період та на користь конкретної дитини. Тому вважає, що дані платежі не підлягають зарахуванню в рахунок виконання рішення суду. Крім того, зазначає, що у провадженні державного виконавця одночасно перебували два виконавчих провадження, а саме: про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини доходу боржника та про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/8 частини від доходів боржника (ВП № № 70564678). За таких обставин скаржник був зобов`язаний виконувати обидва рішення суду та здійснювати сплату аліментів як на утримання дитини, так і на утримання дружини. Однак надані ним платіжні документи не містять жодного розмежування платежів між зазначеними виконавчими провадженнями, що унеможливлює визначення, в рахунок якого саме зобов`язання здійснювались такі платежі. Також вказує на те, що боржником не доведено факту отримання стягувачкою вищевказаних грошових коштів. Тому прохає суд у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.
20 квітня 2026 року на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Квак В.В. (а. с. 68-69 та на звороті), в яких він зазначає, що оскарженню підлягає відмова державного виконавця Пужас І.В. від 12 березня 2026 року № 8339 у задоволенні його заяви про врахування попередніх платежів, зокрема, з тих підстав, що для зарахування наданих квитанцій за період який не враховується (оскільки наявна заява стягувача про відсутність боргу та пред`явлення на виконання виконавчого листа в грудні 2025 року) йому потрібно звернутися до суду. Вказує, що державний виконавець виходив з того, що за заявою стягувачки, борг на момент подачі виконавчого документа на примусове виконання був відсутній. Натомість, з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01 грудня 2025 року за боржником рахується заборгованість у розмірі 17 308 гривень, яка утворилася ще до відкриття виконавчого провадження. Стверджує, що таким чином виникає ситуація коли виконавець стягує заборгованість, яка виникла до відкриття провадження (01 грудня 2025 року), але відмовляється прийняти квитанції про сплату аліментів за період до відкриття провадження у справі. Вважає, що останнім повинні бути враховані всі платежі які здійснювались боржником до відкриття провадження у справі. При цьому наголошує, що інших підстав, в тому числі пов`язаних із неналежним призначенням платежу, у відмові виконавця не наведено і такі не є предметом розгляду у даній справі, тому виконавець не має права відмовляти у зарахуванні коштів в погашення заборгованості по аліментах, якщо такі кошти були сплачені до відкриття виконавчого провадження. Також вказує на те, що у банківських квитанціях, долучених до скарги, чітко фіксується призначення платежу: «переказ власних коштів на дитину», «на малого», «аліменти», що однозначно підтверджує, що дані кошти призначені для дитини в рахунок сплати аліментів. Більш того, зазначає, що стягувачкою не надано доказів, що такі кошти мали інше призначення, а також не пояснено, чому остання не відмовилась від прийняття коштів, якщо вони були перераховані не за призначенням, або стосуються іншого виконавчого провадження. Вважає, що у виконавця було достатньо підстав для визначення наведених коштів такими, що стосуються призначення аліментів. Тому упрохає суд скаргу задовольнити в повному обсязі.
11 травня 2026 року на адресу суду надійшов відзив державного виконавця Пужас І.В. на скаргу (а. с. 87-90), в якій вона вимоги скарги не визнає, проти її задоволення заперечує.
В обґрунтування відзиву зазначає, що в проваджені Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 79708811, відкрите 01 грудня 2025 року з примусового виконання судового наказу № 204/6248/22, виданого 08 вересня 2022 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 , аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на користь матері ОСОБА_2 , починаючи з 19 серпня 2022 року до досягнення дитиною повноліття. ним доходу - військовою частиною НОМЕР_1 , але оскільки той самовільно залишив військову Вказує, що виконавчий документ пред`явлено стягувачкою на виконання 01 грудня 2025 року разом із заявою, в якій остання зазначає про наявність заборгованості боржника зі сплати аліментів з 01 жовтня 2024 року, оскільки спочатку утримання аліментів з боржника здійснювалось за місцем отримання частину, то наказом від 28 листопада 2025 року № 337 йому призупинено виплату грошового забезпечення й відповідно, припинено утримання аліментів. Стверджує, що 01 грудня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої надіслані сторонам виконавчого провадження та здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з 29 листопада 2024 року. Вказує, що з цих підстав, у державного виконавця відсутні правові підстави для обчислення заборгованості зі сплати аліментів до 28 листопада 2024 року, оскільки судовий наказ № 204/6248/22 перебував на виконанні у військовій частині НОМЕР_1 , та врахування сплачених боржником коштів до цієї дати, в рахунок заборгованості, яка утворилася з 28 листопада 2024 року у виконавчому провадженні № 79708811. Тому прохає суд у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.
24 червня 2026 року на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Квак В.В. (а. с. 127-129), в яких він зазначає, що у відзиві державний виконавець фактично визнав обґрунтованість вимог скарги, оскільки у тексті відзиву виконавець прямо зазначає, що сплата аліментів безпосередньо стягувачу та надання квитанцій є підставою для зарахування відповідних сум як аліментів на користь стягувача, а також те, що з моменту самовільного залишення військової частини боржник перераховував аліменти на реквізити стягувача, на підтвердження чого йому були надані квитанції. Вважає, що відмова виконавця врахувати надані боржником квитанції суперечить його ж власній правовій позиції, викладеній у відзиві. Вказує, що виконавець нараховує заборгованість за період до відкриття виконавчого провадження, але відмовляється враховувати платежі за цей самий період. Вважає, що така позиція є внутрішньо суперечливою, оскільки якщо до розрахунку включається період, що передує відкриттю провадження, то й усі платежі боржника за цей та попередні періоди підлягають врахуванню. Вибіркове врахування лише нарахувань без врахування фактично здійснених платежів призводить до штучного завищення боргу та до подвійного стягнення аліментів за один і той самий період. При цьому, зазначає, що предметом оскарження є відмова виконавця, викладена у листі від 12 березня 2026 року № 8339, де єдиними підставами відмови зазначено: наявність заяви стягувача про відсутність боргу за відповідний період, пред`явлення виконавчого листа на виконання у грудні 2025 року, а також рекомендацію «звернутися до суду» щодо аліментів за попередні роки. Натомість, вказує на те, що у відзиві виконавець наводить низку нових обставин (утримання аліментів військовою частиною НОМЕР_1 , самовільне залишення частини, наявність іншого виконавчого провадження № 70564678 тощо), які не були покладені в основу оскаржуваної відмови. Правомірність відмови виконавця має оцінюватися виходячи з тих підстав і мотивів, що зазначені безпосередньо в оскаржуваному рішенні (листі), а не з нових мотивів, наведених уже під час судового розгляду. Тому нові доводи відзиву не можуть свідчити про правомірність оскаржуваної відмови, так само, як і посилання державного виконавця на попереднє виконавче провадження № 70564678, яке, саме по собі, не спростовує факту здійснення ним платежів. Разом з цим, вказує на те, що позиція державного виконавця щодо періоду виникнення заборгованості є суперечливою, оскільки у відзиві він, з одного боку, зазначає, що розрахунок заборгованості проведено з 29 листопада 2024 року, а з іншого - двічі посилається на заяву стягувачки про наявність заборгованості «з 01 жовтня 2024 року», а в оскаржуваній відмові (лист № 8339) виконавець посилався на заяву стягувача про відсутність боргу за відповідний період. Таким чином, вважає, що виконавець у різних документах наводить взаємовиключні відомості щодо періоду та самої наявності заборгованості, що ставить під сумнів достовірність здійсненого ним розрахунку. Більш того, вказує на те, що розмір заборгованості безпідставно змінювався під час розгляду справи, зокрема на момент надання оскаржуваної відмови виконавець визначав заборгованість у розмірі 17 308 гривень 25 копійок, тоді як у відзиві вже йдеться про заборгованість станом на 30 квітень 2026 року у розмірі 52 023 гривні. Окремо звертає увагу на наявні у відзиві суперечності у датах (зокрема, зазначення про утримання аліментів «по 28 листопада 2024 року» за одночасного посилання на наказ про призупинення виплат «від 28 листопада 2025 року № 337»), що на його думку свідчить про неналежність розрахунку. Також вказує на те, застосовані виконавцем заходи (тимчасові обмеження прав боржника та арешт коштів) ґрунтуються на наявності заборгованості, розмір і сам факт існування якої, достовірно не встановлені з огляду на викладене вище. А оскільки виконавцем не здійснено повного та коректного розрахунку з урахуванням усіх платежів боржника, такі заходи є передчасними та такими, що порушують права боржника. Тому прохає суд скаргу задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Квак В.В., вимоги скарги підтримав у повному обсязі, прохав суд їх задовольнити, обґрунтування надав аналогічні тексту скарги та додаткових письмових пояснень.
У судовому засіданні представника заінтересованої особи (стягувачки) ОСОБА_2 - адвокат Логвиненко С.С., вимоги скарги заперечував, прохав у їх задоволенні відмовити, обґрунтування надав аналогічні тексту письмових пояснень.
Старший державний виконавець Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В., у судове засідання не з`явилася, у відзиві на скаргу прохала суд про розгляд скарги за її відсутності (а. с. 89).
Вивчивши скаргу, перевіривши фактичні обставини справи наданими до неї доказами, суд доходить висновку про залишення без задоволення скарги, з огляду на наступне.
Судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 29 серпня 2022 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська винесено судовий наказ № 204/6248/22, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на користь матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 19 серпня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.
Оглядом матеріалів виконавчого провадження ВП № 79708811 в Автоматизованій системі виконавчого провадження за ідентифікатором ВД34В1В75Е9Б судом встановлено, що 06 листопада 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області із заявою про прийняття до примусового виконання судового наказу № 204/6248/22, який виданий Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 08 вересня 2022 року.
Так, зі змісту вказаної заяви вбачається, що місцезнаходження ОСОБА_1 їй невідоме, але за інформацією військової частини він міг перевестися до Полтавської області, натомість зараз перебуває у СЗЧ. Водночас, за інформацією карного розшуку, він у розшуку не перебуває. Останнє його місце працевлаштування - в/ч НОМЕР_4 , яка увійшла до складу в/ч НОМЕР_1 . Вказала, що боржник сам від себе надає їй кошти в рахунок аліментів, на підтвердження чого надала відповідні квитанції (від 28 грудня 2025 року - за грудень на суму 3 910 гривень 75 копійок, 29 листопада 2025 року - за листопад на суму 1 305 гривень, 22 жовтня 2025 року - за жовтень на суму 1 505 гривень, 29 вересня 2025 року - за вересень на суму 1 500 гривень, 29 серпня 2025 року - за серпень на суму 2 600 гривень, 30 липня 2025 року - за липень на суму 2 600 гривень та за червень на суму 2 600 гривень, 28 травня 2025 року - за травень на суму 2 600 гривень, 27 квітня - за квітень на суму 2 600 гривень, 27 березня 2025 року - за березень на суму 2 600 гривень, 27 лютого 2025 року - за лютий на суму 2 900 гривень, 27 січня 2025 року - за січень на суму 2 900 гривень та 24 грудня 2024 року - за грудень на суму 2 900 гривень), та прохала зробити перерахунок з урахуванням сплачених ним платежів.
Зі Звіту про здійснення відрахування та виплати військової частини НОМЕР_1 від 21 жовтня 2025 року № 1553/14872 по ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, вбачається, що з 28 листопада 2024 року наказом № 334 від 28 листопада 2024 року останній в СЗЧ, тому нарахування за листопад здійснено частково, а за грудень не здійснювалися взагалі. При цьому, з вказаного звіту вбачається, що останньому за вказаний період часу було нараховано заробітну плату, інші доходи у сумі 932 911 гривень 01 копійка, з яких утримано податки у сумі 4 958 гривень 65 копійок та утримано на сплату аліментів 190 883 гривні 48 копійок.
01 грудня 2025 року старшим державним виконавцем Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В. за вищевказаною заявою, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 79708811 з примусового виконання судового наказу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська № 204/6248/22 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Крім того, 01 грудня 2025 року старшим державним виконавцем Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В. у даному виконавчому провадженні було направлено запити до: Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця; Державної податкової служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи.
16 грудня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до виконавчої служби із заявою в якій зазначила про те, що має претензії щодо виплати боржником ОСОБА_1 аліментів на їхнього сина ОСОБА_3 , з 01 жовтня 2024 року по теперішній час.
16 грудня 2025 року старшим державним виконавцем Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В. у даному виконавчому провадженні було направлено запити до: Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи; до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.
22 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області із заявою про надання розрахунку заборгованості за даним виконавчим провадженням та реквізитів для оплати.
24 грудня 2025 року старшим державним виконавцем Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В., у виконавчому провадженні ВП № 79708811 направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.
Крім того, 24 грудня 2025 року державним виконавцем Пужас І.В., у даному виконавчому провадженні винесено постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, копії яких надіслані сторонам виконавчого провадження.
05 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області із заявою про погашення боргу частинами.
15 січня 2026 року старшим державним виконавцем Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В., у виконавчому провадженні ВП № 79708811 винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних.
20 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області із заявою про зарахування сплачених коштів за квитанціями від 02 вересня 2022 року у сумі 2 010 гривень, 08 грудня 2022 року в сумі 12 050 гривень, 07 вересня 2022 року в сумі 804 гривні 02 копійки, 09 вересня 2022 року в сумі 900 гривень, 16 вересня 2022 року в сумі 2 512 гривень 56 копійок, 21 вересня 2022 року в сумі 502 гривні 51 копійка, 18 вересня 2022 року в сумі 950 гривень, 16 березня 2023 року в сумі 10 050 гривень, 08 грудня 2022 року в сумі 402 гривні 01 копійка, 16 вересня 2022 року в сумі 1 500 гривень, 28 вересня 2022 року в сумі 2 512 гривень 56 копійок, 12 жовтня 2022 року в сумі 2 500 гривень, 31жовтня 2022 року в сумі 5 025 гривень 13 копійок, 14 листопада 2022 року в сумі 2 010 гривень 05 копійок, 25 листопада 2022 року в сумі 2 010 гривень 05 копійок, 21 листопада 2022 року в сумі 2 512 гривень 56 копійок, 20 листопада 2022 року в сумі 2 010 гривень 05 копійок, 17 грудня 2022 року в сумі 2 000 гривень, 29 листопада 2022 року в сумі 1 005 гривень 03 копійки, в рахунок суми заборгованості по аліментах в межах виконавчого провадження ВП №79708811.
02 березня 2026 року старшим державним виконавцем Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В. надано відповідь № 6895 адвокату Логвиненку С.С., якою у здійсненні розрахунку відмовлено, з тих підстав, що виконавчий документ пред`явлений до виконання в виконавчу службу 01 грудня 2025 року, а до того він був на виконанні у військовій частині, тому проводити розрахунок аліментів та надавати вищезазначений розрахунок за період знаходження виконавчого документу у військовій частині повинна саме військова частина.
10 березня 2026 року адвокат Логвиненко С.С., в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до виконавчої служби із заявою про проведення розрахунку заборгованості за весь період виконання рішення суду у справі № 204/6248/22, із врахування сплачених ОСОБА_1 та утриманих з його доходів платежів.
12 березня 2026 року старшим державним виконавцем Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В. надано відповідь № 8339, якою у здійсненні розрахунку відмовлено, зокрема з тих підстав, що виконавчий документ пред`явлений до виконання в виконавчу службу 01 грудня 2025 року, а відповідно до звіту з військової частини від 21 жовтня 2025 року № 1553/14872, аліменти утримані з військової частини по 28 листопад 2024 року, тому заборгованість за період з 28 листопада 2024 року по 01 березня 2026 року складає 17308 гривень 25 копійок, а відтак зарахування наданих квитанцій за період, який не враховується, оскільки за вищезазначений період наявна заява стягувача про відсутність боргу, тому для зарахування аліментів за попередні роки йому рекомендовано звернутися до суду.
Крім того, оглядом матеріалів виконавчого провадження ВП № 79708811 в Автоматизованій системі виконавчого провадження за ідентифікатором ВД34В1В75Е9Б, судом, з-поміж іншого, встановлено, що 23 березня 2026 року старшим державним виконавцем Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В. адвокату Логвиненку С.С. надано довідку-розрахунок № 18.27-36/10293 за період з 28 листопада 2024 року (нарахування з 29 листопада 2024 року) по березень 2026 року, з якої вбачається що ОСОБА_1 , за вказаних період нараховано заборгованість зі сплати аліментів у сумі 62 832 гривні 72 копійки, з яких ним сплачено 41 613 гривень 72 копійки, та станом на березень 2026 року за ним лишається рахуватися заборгованість за вказаний період у сумі 21 219 гривень. При цьому, з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що державним виконавцем враховані сплачені ним в добровільному порядку ОСОБА_2 , в рахунок аліментів, платежі за період з грудня 2024 року по грудень 2025 року та січень-лютий 2026 року.
04 травня 2026 року старшим державним виконавцем Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В., у виконавчому провадженні ВП № 79708811 винесено постанову про арешт коштів боржника.
Крім того, 04 травня 2026 року старшим державним виконавцем Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В., у даному виконавчому провадженні здійснено перерахунок заборгованості за період з 28 листопада 2024 року (нарахування з 29 листопада 2024 року) по квітень 2026 року, з якої вбачається що ОСОБА_1 , за вказаних період нараховано заборгованість зі сплати аліментів у сумі 101 458 гривень 22 копійки, з яких ним сплачено 49 435 гривень 22 копійки, та станом на квітень 2026 року за ним лишається рахуватися заборгованість за вказаний період у сумі 52 023 гривні. При цьому, з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що державним виконавцем враховані сплачені ним в добровільному порядку ОСОБА_2 , в рахунок аліментів, платежі за період з грудня 2024 року по грудень 2025 року та січень-квітень 2026 року. Даний розрахунок надісланий сторонам виконавчого провадження за вихідним № 18.27-36/16456.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 вказав на те, що у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. За своєю суттю ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Так, скаржник звертаючись із даною скаргою до суду на бездіяльність старшого державного виконавця Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В., посилався на те, що останньою під час здійснення розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні ВП № 79708811 за період 28 листопада 2024 року по березень 2026 року, безпідставно не враховано сплачені ним добровільно у вересні-грудні 2022 року та березні 2023 року на рахунок стягувачки грошові кошти в рахунок суми заборгованості по аліментах в межах виконавчого провадження ВП №79708811.
Однак, суд не може погодитися з указаним, з огляду на наступне.
Приписами ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів.
Так, ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.
У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до вимог ч. 2 цієї статті, за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
У разі якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець зобов`язаний винести постанову про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 71 Закону України «про виконавче провадження», визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
При цьому, суд зазначає, що приписами ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до вимог п. 3, 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції № 02 квітня 2012 року № 512/5 (зі змінами) у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. При цьому, стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах десятирічного строку, що передував пред`явленню виконавчого листа до виконання.
З аналізу вказаних норм убачається, що за своєю правовою природою аліментні зобов`язання є періодичними платежами, які призначаються судовим рішенням на чітко визначений строк (від дня правомірної вимоги до повноліття дитини) та підлягають утриманню щомісячно.
Таким чином, надані боржником квитанції про добровільний переказ коштів на рахунок стягувачки у вересні-грудні 2022 року та березні 2023 року підтверджують виконання ним обов`язків по утриманню дитини саме за цей конкретний минулий період, а не в рахунок майбутніх нарахувань.
При цьому, суд зазначає, що по-перше, зазначені добровільні платежі підлягали обліку та зарахуванню виключно за той проміжок часу, в якому вони фактично здійснювалися, і тією установою, де на той час перебував на виконанні виконавчий документ, в даному випадку до 28 листопада 2024 року - бухгалтерією відповідної військової частини.
По-друге, той факт, що стягувачка звернулася до органів державної виконавчої служби лише 01 грудня 2025 року із заявою про стягнення заборгованості, яка виникла з листопада 2024 року, свідчить про відсутність у неї будь-яких майнових претензій до боржника за попередні роки. Це переконливо доводить, що добровільно сплачені у 2022-2023 роках кошти боржника вже були повністю враховані між сторонами у відповідних розрахункових періодах минулих років.
Відтак, вказані квитанції не можуть бути повторно враховані державним виконавцем при обчисленні поточної заборгованості, яка утворилася у зовсім інший часовий проміжок, а саме - з листопада 2024 року по березень 2026 року.
Суд наголошує, що чинне законодавство України не передбачає автоматичного авансування аліментних зобов`язань на майбутні періоди, як і не допускає подвійного зарахування одних і тих самих платіжних документів у межах нововідкритих виконавчих проваджень.
З огляду на викладене, суд доходить переконливого висновку про те, що старший державний виконавець Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В., відмовляючи листом від 12 березня 2026 року № 8339 скаржнику у зарахуванні добровільно сплачених ним у 2022-2023 роках коштів на рахунок стягувачки, в рахунок обчислення поточної заборгованості, яка утворилася у період з листопада 2024 року по березень 2026 року, діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що старший державний виконавець Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас І.В., відмовляючи листом від 12 березня 2026 року № 8339 скаржнику у зарахуванні добровільно сплачених ним у 2022-2023 роках коштів на рахунок стягувачки, в рахунок обчислення поточної заборгованості, яка утворилася у період з листопада 2024 року по березень 2026 року, діяла у межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 258-261, 353, 447-451 ЦПК України, -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність судового старшого державного виконавця Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Пужас Ірини Валеріївни, заінтересована особа ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів зо дня її проголошення або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи.
Ухвала суду набирає законної сили протягом п`ятнадцяти днів зо дня її проголошення або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна