Справа №:755/5298/26
Провадження №: 2/755/6091/26
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без розгляду
"23" червня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Мовчан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна про визнання недійсними фраудаторних правочинів та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування рішень державного реєстратора, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва, на стадії підготовчого провадження, перебуває вказана цивільна справа.
23.06.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшла заява про залишення позову без розгляду та повернення сплаченої суми судового збору. В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що 13.05.2026 постановою ВС КЦС було скасовано постанову від 24.02.2026 Житомирського апеляційного суду у справі №277/1353/24, яку позивачка використовувала як підставу для звернення з позовом до відповідачів. Враховуючи це, наразі правові підстави для обґрунтування позовних вимог з наведених вище умов змінились і відпали. А тому, позивачка користуючись правом визначеним пунктом 5 частини 1 статті 257 ЦПК України просить залишити позов без розгляду. Додатково просив провести судове засідання без участі позивача.
У підготовчому судовому засіданні 23.06.2026 представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення заяви позивача про залишення позову без розгляду.
Інші учасники справи в підготовче судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, суд про причини неявки не повідомили.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.
Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України, однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду (пункт 5 частини першої статті 257 ЦПК України).
Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (постанови Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 548/2531/18, від 05.10.2021 у справі №308/13199/17, від 04.04.2022 у справі № 441/1609/19).
Окрім цього, суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті.
Аналогічна правова позиція висловлена 23.11.2022 Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 759/14677/21, провадження № 61-10292св22.
За таких обставин, перевіривши повноваження представника позивача, які згідно ордеру від 04.03.2026 не обмежуються, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду не суперечить вимогам цивільно-процесуального законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Крім того, ухвалою суду від 16.04.2026 були вжиті заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на: 1) групу нежитлових приміщень (літ. А) загальною площею 75,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 2582034780000, що перебувають у власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; 2) нежитлове приміщення (літ. А2) загальною площею 23,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ: 2743884980000, що перебувають у власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; 3) нежитлове приміщення (літ. А2) загальною площею 25,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , РНОНМ: 2743787080000, що перебувають у власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; 4) машиномісце № НОМЕР_2 , паркінг №35, загальною площею 19,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , РНОНМ: НОМЕР_3 , що перебувають у власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; 5) квартиру, що складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 136,20 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , РНОНМ: 2542037180000, що перебувають у власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 1 статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з частиною 9 статті 158 ЦПК України, у разі залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволені позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, беручи до уваги що даною ухвалою суд залишає позовну заяву без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 16.04.2026.
У відповідності до частини 3 статті 257 ЦПК України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до частин 1-2 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
За змістом наведеної норми вказаного Закону у випадку залишення судом позову без розгляду на підставі відповідної заяви позивача сплачена останнім сума судового збору не повертається, з огляду на що заява представника позивача про повернення судового збору задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 13, 133, 158, 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна про визнання недійсними фраудаторних правочинів та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування рішень державного реєстратора - залишити без розгляду.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва 16.04.2026, про накладення арешту на: 1) групу нежитлових приміщень (літ. А) загальною площею 75,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 2582034780000, що перебувають у власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; 2) нежитлове приміщення (літ. А2) загальною площею 23,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ: 2743884980000, що перебувають у власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; 3) нежитлове приміщення (літ. А2) загальною площею 25,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , РНОНМ: 2743787080000, що перебувають у власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; 4) машиномісце № НОМЕР_2 , паркінг №35, загальною площею 19,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , РНОНМ: НОМЕР_3 , що перебувають у власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; 5) квартиру, що складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 136,20 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , РНОНМ: 2542037180000, що перебувають у власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , - скасувати.
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про повернення судового збору - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст. 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 29.06.2026.
Суддя: