Справа №:755/5298/26
Провадження №: 2-др/755/85/26
У Х В А Л А
"17" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Катющенко В.П., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок необґрунтованих дій позивача, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна про визнання недійсними фраудаторних правочинів та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування рішень державного реєстратора.
07.07.2026 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок необґрунтованих дій позивача, у якій останній просить суд: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у порядку частини п`ятої статті 142 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що ухвалою суду від 23.06.2026 позов ОСОБА_3 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України, за заявою її представника. Зі змісту ухвали вбачається, що підставою для подання заяви про залишення позову без розгляду стало скасування Верховним Судом постанови Житомирського апеляційного суду від 24.02.2026 у справі № 277/1353/24, на якій ґрунтувалися позовні вимоги ОСОБА_3 . У зв`язку з цим представник позивачки зазначив, що правові підстави для подальшого підтримання позову змінилися та відпали. При цьому позов у справі № 755/5298/26 було подано ОСОБА_3 04.04.2026, тобто вже після відкриття Верховним Судом касаційного провадження у справі № 277/1353/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 24.02.2026. Отже, на момент подання позову у справі № 755/5298/26 ОСОБА_3 , як сторона пов`язаної цивільної справи № 277/1353/24, була обізнана або принаймні мала об`єктивну можливість бути обізнаною про те, що постанова Житомирського апеляційного суду від 24.02.2026, на якій ґрунтувалися заявлені нею позовні вимоги, перебуває на касаційному перегляді та може бути змінена або скасована. Після скасування Верховним Судом постанови Житомирського апеляційного суду від 24.02.2026 позивачка подала заяву про залишення позову без розгляду, обґрунтувавши її тим, що судове рішення, на яке вона посилалася як на підставу позову, було скасоване, а правові підстави для подальшого підтримання заявлених позовних вимог змінилися. У цій справі ОСОБА_1 не пов`язує вимогу про компенсацію витрат із самим фактом подання позивачкою заяви про залишення позову без розгляду. Необґрунтованість дій ОСОБА_3 полягає у поданні та підтриманні позову, побудованого на постанові Житомирського апеляційного суду від 24.02.2026 у справі № 277/1353/24, яка на момент звернення з позовом уже перебувала на касаційному перегляді. Після скасування цієї постанови Верховним Судом представник позивачки сам звернувся із заявою про залишення позову без розгляду, мотивуючи її зміною та відпадінням правових підстав для подальшого підтримання позову. Саме у зв`язку з ініціюванням та підтриманням позивачкою цього спору ОСОБА_1 був змушений здійснювати захист своїх прав та інтересів у справі № 755/5298/26 із залученням професійної правничої допомоги. Заявлені до компенсації витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи та перебувають у причинному зв`язку з процесуальними діями ОСОБА_3 , які зумовили необхідність підготовки правової позиції, подання процесуальних документів та участі представника відповідача 1 у судовому засіданні. Витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн є реальними, необхідними та співмірними зі складністю справи, характером заявлених позовних вимог, кількістю спірних об`єктів нерухомого майна, значенням справи для ОСОБА_1 , обсягом підготовлених процесуальних документів, необхідністю аналізу пов`язаної цивільної справи № 277/1353/24, виконавчого провадження № 80655640 та судової практики Верховного Суду.
Заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок необґрунтованих дій позивача передана головуючому судді Катющенко В.П. 08.07.2026 на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною третьою цієї ж статті визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Таким чином, розглянувши подану заяву без повідомлення учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, статтею 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантоване статтями 55, 124 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Але таке право не є абсолютним. Суд може обмежити реалізацію цього права, зокрема, у порядку, встановленому статтею 44 ЦПК України.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 133 ЦПК України).
Згідно частини 5 статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у разі встановлення необґрунтованості дій позивача.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28.08.2025 у справі № 357/5156/23, від 23.12.2025 у справі № 750/14656/24, від 12.02.2026 в справі № 404/6023/24.
При цьому «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка є необґрунтованою, а не заяву по суті спору - позов.
Згідно роз`яснень пункту 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У постанові від 17.02.2021 у справі № 308/9100/19-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачено частиною п`ятою статті 142 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача».
У додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21 Верховний суд вказав, що оскільки норма частини п`ятої статті 130 ГПК України (яка відповідає положенням статті 142 ЦПК України) не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Так, за матеріалами справи встановлено, що представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав заяву, у якій просив залишити позовну заяву без розгляду та в обґрунтування поданої заяви зазначив, що 13.05.2026 постановою ВС КЦС було скасовано постанову від 24.02.2026 Житомирського апеляційного суду у справі №277/1353/24, яку позивачка використовувала як підставу для звернення з позовом до відповідачів, а тому правові підстави для обґрунтування позовних вимог з наведених вище умов змінились і відпали.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23.06.2026 позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України.
Представник відповідача зазначає, що необґрунтованість дій позивачки полягає у поданні та підтриманні позову, побудованого на постанові Житомирського апеляційного суду від 24.02.2026 у справі № 277/1353/24, яка на момент звернення з позовом уже перебувала на касаційному перегляді. Після скасування цієї постанови Верховним Судом представник позивачки сам звернувся із заявою про залишення позову без розгляду, мотивуючи її зміною та відпадінням правових підстав для подальшого підтримання позову. Саме у зв`язку з ініціюванням та підтриманням позивачкою цього спору відповідач був змушений здійснювати захист своїх прав та інтересів у справі із залученням професійної правничої допомоги.
Верховний Суд у постанові від 18.09.2023 у справі № 711/64/23 (провадження № 61-8686св23) зазначив, що «для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується (постанова Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 619/1146/17-ц).
З огляду на обставини справи, у суду відсутні підстави для визнання дій позивачки необґрунтованими, оскільки звернення позивачки до суду за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання своїми процесуальними правами, її дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правничу допомогу.
За таких обставин, суд вважає, що правові підстави для компенсації відповідачу здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, відсутні, а тому відмовляє в задоволенні заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України ст.ст. 2, 4, 10, 13, 15, 133, 137, 141, 142, 260, 261, 270, 353 ЦПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити в задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя: