ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
29 червня 2026 року Справа 160/16434/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про постановлення окремої ухвали та направлення її до Кабінету Міністрів України у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 сум складових грошового забезпечення за період проходження служби з 05.08.2025 р. по 24.03.2026 р. всупереч чинної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 за 2025- 2026 роки;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 05.08.2025 року по 24.03.2026 рік грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених Законами України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р., "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 сум складових грошового забезпечення за період проходження служби з 08.12.2023 року по 04.08.2025 рік всупереч чинної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 за 2023- 2025 роки;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 08.12.2023 року по 04.08.2025 рік грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених Законами України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р., "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 сум складових грошового забезпечення за період проходження служби з 13.07.2022 року по 07.12.2023 рік всупереч чинної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 за 2022- 2023 роки;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 13.07.2022 року по 07.12.2023 рік грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених Законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк для надання до суду відзивів на позовну заяву.
Ухвалою суду зупинено провадження у справі №160/16434/26 до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26.
До суду від представника Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-3) надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнім заявлено клопотання, яким відповідач-3 просить суд:
- постановити у справі №160/16434/26 окрему ухвалу з приводу грубого порушення закону з боку Міністерства юстиції України у вигляді бездіяльності, що полягає у невнесенні чинної редакції постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» до Єдиного державного реєстру нормативних актів та направити її до Кабінету Міністрів України.
Вказане клопотання мотивоване тим, що Міністерством юстиції України здійснюється грубе порушення закону, яке полягає у бездіяльності щодо невнесення чинної редакції постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» до Єдиного державного реєстру нормативних актів.
З огляду на необхідність вирішення по суті заявленого клопотання, суд дійшов висновку про поновлення провадження у справі.
Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Відповідно до частини другої цієї ж статті КАС України у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Наведені положення надають суду диспозитивне право постановити окрему ухвалу у випадку, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення закону.
Тобто, суд має право, а в умовах очевидних, умисних чи системних порушень - фактично правовий обов`язок постановити окрему ухвалу, в якій повинно бути чітко встановлено факт порушення суб`єктом владних повноважень або судом конкретної норми закону чи іншого нормативно-правового акта (стаття, пункт тощо) та в чому саме полягає порушення (частина четверта статті 249 КАС України).
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у зокрема, у постановах від 01.02.2023 у справі №140/506/22, від 20.04.2023 у справі №160/4787/20 та 13.09.2023 у справі №120/4975/22.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2023 у справі №990/131/22 зазначила, що інститут окремої ухвали спрямований на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала.
Між тим, окрема ухвала виноситься лише щодо обставин, які встановлені під час розгляду справи, є безспірними та не потребують додаткового доказування. Тобто, порушення закону повинні неодмінно мати зв`язок з правовідносинами або обставинами, що досліджуються в межах конкретної справи.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 у справі №320/8487/24 предмет спору вирішується основним судовим рішенням, а окрема ухвала має допоміжну функцію - реагувати на супутні порушення процесуальних норм, зловживання правами чи недоліків в діяльності суб`єктів владних повноважень, які є очевидними, безспірно встановлені під час розгляду конкретного спору та прямо пов`язані з ним.
Верховний Суд виходив з того, що постановлення окремої ухвали допустиме лише за умов, що такі обставини: (1) встановлені судом без необхідності додаткового доказування поза межами досліджених доказів; (2) свідчать про наявну або потенційну загрозу для правопорядку, суспільних інтересів чи прав та інтересів окремих осіб; (3) виявлені у процесі безпосереднього розгляду спору по суті.
Суд зобов`язаний чітко обґрунтувати необхідність постановлення окремої ухвали, дотримуючись принципу пропорційності між виявленим порушенням та заходом реагування, з урахуванням усіх обставин справи.
Разом із тим, у справі, що розглядається, предметом розгляду є розрахунок грошового забезпечення військовослужбовця, зокрема, щодо узятого до обрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому, постановлення окремої ухвали з визначених відповідачем підстав перебуває поза межами предмета судового розгляду цієї справи.
Отже, підстав для постановлення окремої ухвали та її направлення до Кабінету Міністрів України судом не встановлено.
Відтак, у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали та направленні її до Кабінету Міністрів України необхідно відмовити.
Окрім того, оскільки судом вирішено клопотання, суд зупиняє провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26.
Керуючись ст. ст. 236, 243, 248, 249, 256, 291, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі №160/16434/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - поновити.
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про постановлення окремої ухвали та направлення її до Кабінету Міністрів України у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Зупинити провадження у справі №160/16434/26 до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26.
Зобов`язати сторін повідомити про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили моменту підписання та може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі у строки та в порядку, визначеними ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька