КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
26 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3763/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у адміністративній справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 р. на підставі довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) від 13.03.2025 р. №31/28/37-76;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 р. на підставі довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) від 13.03.2025 р. №31/28/37-76, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі №340/3763/25 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) від 13.03.2025 р №31/28/37-76; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 03.04.2024 р. перерахунок пенсії на підставі довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) від 13.03.2025 р. №31/28/37-76 та виплатити різницю між фактично отриманими і належними до сплати сумами пенсії; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2025 скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 в адміністративній справі № 340/3763/25 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 03.04.2024 на підставі довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) від 13.03.2025 №31/28/37-76 та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії та прийняти в цій частині нову постанову; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок пенсії на підставі довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) від 13.03.2025 р. №31/28/37-76 та виплатити різницю між фактично отриманими і належними до сплати сумами пенсії; в іншій частині, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025року в адміністративній справі № 340/3763/25 - залишено без змін.
18.03.2026 позивачу видано виконавчий лист.
17.06.2026 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. В обґрунтування заяви посилається на те, що надані боржником розрахунки не свідчить про виконання судового рішення, та на його думку неправильно її розраховує. Вказує, що судовий контроль ініційовано виключно з метою повернення до фінансового обліку прихованих боржником 883 391,38 грн інфляційно-майнових втрат, без яких судове рішення ніколи не буде виконане належним чином. У травні 2026 року в межах суміжної судової справи № 340/2253/26 боржник подав до суду відзив на позовну заяву від 25.05.2026, де зазначено, що основний розмір пенсії стягувача за вислугу років становить 65% від розміру грошового забезпечення станом на листопад 2019 року за довідкою МВС та н6арахована лінійна сума заборгованості за період з 01.12.2019 по 31.01.2026 у його внутрішньому обліку складає 633 661,76 грн. Вказує, що боржник застосував підзаконні обмеження максимального розміру індексації, встановлені Постановами КМУ №168, №185 та №209 (не більше 1500 грн на рік). Вважає, що впровадження цієї «лінійно-обмежувальної моделі» призвело до того, що боржник умисно виключив з фінансового обліку 56,59% реального судового боргу (825 964,48 грн). Крім того, вказує, що у «розпорядженні про перерахунок» боржник фіксує надбавку на неповнолітнього утриманця (сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 1 297,50 грн, здійснюючи алгоритмічний обман. Також стверджував, що боржник самовільно, в односторонньому порядку змінив спосіб виконання судового акту, розділивши єдиний борг на підзаконні «черги» за Порядками КМУ №1165 та №821, виплачуючи поточну пенсію двома частинами. Також, зазначав, що письмова відмова заступника начальника ГУ ПФУ у виконанні вимог Закону України №2050-111 щодо нарахування інфляційної компенсації під приводом того, що судова заборгованість нібито є «разовою виплатою», на його думку, є свідомим затягуванням виконання судового рішення. Отже, загальна сума боргу, розрахована стягувачем та яка підлягає остаточному обліку та стягненню складає 1 517 053,14 грн (з обов`язковим врахуванням того, що 633 661,76 грн з цієї суми вже внесені Боржником до внутрішнього обліку, а судовому контролю підлягає решта - 883 391,38 грн).
У результаті повторного автоматичного розподілу справи, відповідно до вимог ст.31КАС України передано на розгляд судді Кармазиній Т.М.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч.1 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Ухвалою суду від 18.06.2026 заяву призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. (а.с.42)
Представником ГУ ПФУ в Донецькій області подані до суду заперечення на заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що позивач є одержувачем пенсії відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому зауважував, що пенсія позивачу призначена у розмірі 65% від грошового забезпечення. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 по справі № 340/3763/25 зобов`язано Головне управління здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок пенсії на підставі довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) від 13.03.2025 №31/28/37-76. Розмір грошового забезпечення відповідно до довідки від 13.03.2025 року №31/28/37-76: посадовий оклад - 3100,00 грн., оклад за спеціальним званням (полковник поліції) - 2400,00 грн., надбавка за стаж служби в поліції (50%) - 2750,00 грн., надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (65,40%) - 5395,50 грн., доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук (5%) - 155,00 грн., доплата за вчене звання доцент (5%) - 155,00 грн. та премія (60,96%) - 8507,27 грн. Всього 22462,77 грн. У січні 2026 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 22386,74 грн. з урахуванням оновленої довідки від 13.03.2025 №31/28/37-76 з 01.12.2019. Нарахована сума доплати за результатами перерахунку згідно судового рішення з урахуванням виплачених сум за період з 01.12.2019 по 31.01.2026 склала 596686,75 грн. Відповідно до рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 по справі № 340/3763/25 розмір пенсії позивача станом на: 01 грудня 2019 року становить 14600 грн. 80 копійок (22462,77 грн. х 65%), загальний розмір 15419, 80 грн. з урахуванням надбавки на неповнолітню дитину. При цьому, розмір пенсії позивача до перерахунку пенсії на підставі рішення суду станом на 01 грудня 2019 року становив 6983,35 грн. (був фактично отриманий позивачем в грудні 2019 року), тобто різниця між нарахованим розміром пенсії на виконання рішення суду та фактично отриманим позивачем в грудні 2019 року становить 8436,45 грн., а не як помилково зазначає позивач в своїй заяві 14600,80 грн. З 01 березня 2022 року становить 17611,91 грн. (з урахуванням індексації за 2022 рік та надбавки на неповнолітню дитину); з 01 березня 2023 року становить 19191,41 грн. (з урахуванням індексації за 2022, 2023 роки та надбавки на неповнолітню дитину); з 01 березня 2024 року становить 20769,74 грн. (з урахуванням індексації за 2022, 2023, 2024 роки та надбавки на неповнолітню дитину); з 01 березня 2025 року становить 22269,74 грн. (з урахуванням індексації за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та надбавки на неповнолітню дитину). Отже, стверджує, що позивач, здійснюючи розрахунки боргу згідно рішення суду не враховує той факт, що він упродовж 2019-2025 років отримував пенсію у певному розмірі, а тому відповідно, сума боргу це різниця між новим розміром пенсії та фактично отриманим розміром пенсії. Також, Головне управління зауважувало, що в рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 по справі № 340/3763/25 судом не досліджувалось питання визначення розміру індексації позивача за 2022-2025 року та встановлення певних надбавок. Відтак, вважає, що зазначені питання не охоплюються предметом ухваленого судового рішення та не можуть бути предметом судового контролю. Фактично вимога про встановлення судового контролю спрямована на вирішення нових питань, які не були предметом судового розгляду, що виходить за межі повноважень суду під час здійснення контролю за виконанням судового рішення. Щодо виплати пенсії на виконання рішення суду по справі №340/3763/25, зазначав, що в провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді заява позивача про заміну способу і порядку виконання рішення, де заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/3763/25, ухваленого у формі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року шляхом стягнення з Головного управління на користь ОСОБА_1 суму нарахованої заборгованості з перерахунку пенсії за період з 01.12.2019 у розмірі 633661,76 грн за вирахуванням фактично виплачених сум на погашення цієї заборгованості, проведених боржником у 2026 році, єдиним платежем. Отже, вважає, що відсутні підстави встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та заяву ОСОБА_1 , заперечення відповідача, суд вважає, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до ст.3811 судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин 1-4, 6 ст.3821 суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.
Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece, Страсбург, 19.03.1997 року) наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 року, "Ромашов проти України" від 27.07.2004 року, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.
У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Так, суд зазначає, що пенсійним органом на виконання судового рішення у справі №340/3763/25 проведено з 01.12.2019 перерахунок пенсії на підставі довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) від 13.03.2025 №31/28/37-76 та загальна сума боргу становить 596686,75 грн. (а.с.65-66) Проте, доказів виплати вказаної суми заборгованості, суду не надано.
При цьому, суд погоджується з доводами пенсійного органу, що в рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 по справі № 340/3763/25 судом не досліджувалось питання як визначення розміру індексації позивача за 2022-2025 року та встановлення певних надбавок, так і нарахування будь яких компенсаційних виплат, таким обставинам оцінка не надавалася. Відтак зазначені питання не охоплюються предметом ухваленого судового рішення та відповідно не можуть бути предметом судового контролю у даній справі.
Разом з тим, доводи боржника про те, що ОСОБА_1 подано заяву про заміну способу і порядку виконання рішення, судом не приймаються до уваги, оскільки вказане питання наразі не вирішено судом.
Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних вище правових норм, суд дійшов висновку, що заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду слід задовольнити частково та встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду - три місяці з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю.
Керуючись ст.243, 248, 249, 256, 382 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - задовольнити частково.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі №340/3763/25 у строк - три місяці з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю.
Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА