Справа № 541/2573/26
Провадження № 2-з/541/17/2026
У Х В А Л А
30 червня 2026 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
Подворчан О.О. та його представника адвоката Сидоренко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Малаховою Вірою Олексіївною, про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви у справі за майбутнім позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и в :
Представник заявниці адвокат Малахова В.О. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову у справі за майбутнім позовом про поділ спільного майна подружжя.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 квітня 2026 року у справі №541/2573/25, яке набрало законної сили 22 травня 2026 року.
Як зазначено в заяві, під час шлюбу сторонами було набуте майно, яке, на думку заявниці, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме:
?квартира АДРЕСА_1 , придбана 11.04.2018 року;
?автомобіль MERCEDES-BENZ VITO, 2148, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_1 ;
?доходи від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 , набуті під час шлюбу.
Заявниця посилається на те, що все зазначене майно зареєстроване на відповідача, який одноосібно ним користується та розпоряджається, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист її прав та виконання майбутнього рішення суду.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник - адвокат Сидоренко Ю.В. заперечували проти задоволення заяви, посилаючись на її необґрунтованість, відсутність належних доказів реальної загрози відчуження майна та неспівмірність заявлених заходів забезпечення позову.
Дослідивши матеріали заяви, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії. За змістом частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинні бути зазначені, зокрема, предмет позову, обґрунтування необхідності забезпечення позову та захід забезпечення позову, який належить застосувати.
За змістом статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову.
Відповідно до статті 153 ЦПК України, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен пересвідчитися у наявності спору між сторонами, реальній загрозі утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду, а також у відповідності обраного виду забезпечення позову позовним вимогам.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз`яснено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих заявником, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо поділу майна подружжя, а заявниця має намір звернутися до суду з відповідним позовом. Із наданих матеріалів убачається, що квартира та автомобіль набуті у період шлюбу та є тим майном, щодо якого в подальшому буде заявлено вимоги про поділ.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку. За приписами статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Згідно зі статтею 65 СК України розпоряджання таким майном здійснюється за взаємною згодою подружжя.
Оскільки спірна квартира є нерухомим майном, а автомобіль - рухомим майном, яке може бути відчужене, суд вважає доведеним існування ризику утруднення виконання можливого рішення суду у разі їх відчуження до вирішення спору по суті. Саме накладення арешту на це майно із забороною його відчуження та іншого розпорядження є співмірним заходом забезпечення позову, безпосередньо пов`язаним із предметом майбутнього спору.
При цьому суд враховує, що захід забезпечення позову не повинен фактично вирішувати спір по суті та не повинен створювати для відповідача надмірних обмежень. Тому у цій справі достатнім та необхідним є саме заборона розпоряджатися спірними квартирою та автомобілем до вирішення спору по суті.
Щодо вимоги про накладення арешту на рахунки, відкриті у банківських установах АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Універсал Банк" та АТ "А-БАНК", у тому числі рахунки ФОП відповідача, суд дійшов іншого висновку.
Із поданої заяви вбачається, що майбутній спір стосується, зокрема, поділу майна подружжя. Разом з тим, заявником не надано належних та допустимих доказів існування конкретних рахунків, залишку коштів на них, їх належності саме відповідачу на час розгляду заяви, а також не наведено переконливого обґрунтування співмірності такого заходу забезпечення позову заявленим вимогам у цій частині.
Крім того, вимога про арешт усіх рахунків відповідача, у тому числі рахунків, пов`язаних із підприємницькою діяльністю ФОП, за відсутності визначеного розміру майнових вимог та належної конкретизації грошових коштів як предмета майбутнього спору, є надмірною та може призвести до непропорційного обмеження прав відповідача.
Суд також бере до уваги, що арешт банківських рахунків є істотним втручанням у сферу майнових прав особи, а тому застосування такого заходу потребує особливо ретельного обґрунтування його необхідності та співмірності, чого в даному випадку заявником не доведено.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню: у частині накладення арешту на квартиру та автомобіль із забороною розпоряджатися ними, а в частині накладення арешту на банківські рахунки - задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 149-153, 157, 259-261 ЦПК України, статтями 60, 63, 65 СК України, суд, -
постановив :
Заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Малаховою Вірою Олексіївною, про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви - задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 із забороною ОСОБА_2 та іншим особам розпоряджатися зазначеним нерухомим майном до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Накласти арешт на автомобіль MERCEDES-BENZ VITO, 2148, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , із забороною ОСОБА_2 та іншим особам розпоряджатися зазначеним транспортним засобом до набрання законної сили рішенням суду у справі.
У задоволенні заяви в частині накладення арешту на рахунки, відкриті у банківських установах АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Універсал Банк" та АТ "А-БАНК", у тому числі рахунки ФОП, відкриті на ім`я ОСОБА_2 , - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо її було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: О. А. Городівський