КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/834/26
Провадження № 6/488/141/26
УХВАЛА
Іменем України
30.06.2026 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого по справі - судді Селіщевої Л.І.,
при секретарі - Гейко І.О.,
за участю заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - Мотельчук Ю.І.,
та стягувача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
Заявник - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Мотельчук Ю.І., звернувся до суду із даною заявою, в обґрунтування якої вказав, що 29.04.2026 р. Корабельним районним судом м. Миколаєва було винесено заочне рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 додаткових витрат на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 73 408,22 грн.
Заявник не погодився із вказаним судовим рішенням, і 27.05.2026 р. подав заяву про його перегляд.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17.06.2026 р. у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення було відмовлено, проте того ж дня, 17.06.2026 р. судом стягувачу - ОСОБА_2 було видано виконавчий лист для пред`явлення його до примусового виконання.
Заявник вважає, що вказаний виконавчий документ був виданий судом помилково, оскільки на день його видачі, судове рішення, на підставі якого він був виданий, не набрало законної сили.
Посилаючись на викладене, заявник просив:
-визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий Корабельним районним судом м. Миколаєва по справі № 488/834/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 73 408,22 грн.;
-на підставі ч. 3 ст. 432 ЦПК України зупинити стягнення у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва по справі № 488/834/26, до розгляду даної заяви по суті.
У судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали з вищевикладених підстав, просили її задовольнити.
Стягувач у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви через її безпідставність та необґрунтованість.
Дослідивши заяву та додані до неї письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.
Із матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.04.2026 р., винесеним по цивільній справі № 488/834/26, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнуті додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 73 408,22 грн., а також стягнуто у прибуток держави судовий збір у розмірі - 1 331,20 грн.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Згідно ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
28.05.2026 р. через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою суду від 17.06.2026 р. заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишена без задоволення, і стягувачу - ОСОБА_2 був виданий виконавчий лист.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
В силу положень ст.ст.1-2 Закону України «Про виконавче провадження», - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.
Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.
Зі змісту ст. 432 ЦПК України вбачається, що визначені у ній підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.
Разом із цим, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. І саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. У такому випадку суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням обставин справи та дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд враховує, що на час його видачі вищевказане заочне рішення не набрало законної сили, і в силу положень ст. 430 ЦПК України дане рішення не відноситься до переліку тих, які підлягають негайному виконанню. За таких обставин, суд констатує, що виконавчий лист було видано передчасно та помилково, тому наявні передбачені ст. 432 ЦПК України підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд -
У х в а л и в :
Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий Корабельним районним судом м. Миколаєва по справі № 488/834/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 73 408,22 грн.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Л.І. Селіщева