УХВАЛА
про залишення касаційної скарги без руху
29 червня 2026 року
м. Київ
справа №440/14053/24
адміністративне провадження №К/990/27128/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року (колегія у складі суддів Чалого І.С., Семененко М.О., Подобайло З.Г.)
у справі № 440/14053/24
за позовом ОСОБА_1
до Комунального підприємства «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - КП «Квартирне управління», відповідач 1) та Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Департамент житлово-комунального господарства, відповідач 2), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність КП «Квартирне управління» щодо відмови у підготовці та оформленні документів про передачу у приватну власність кімнати 25 у гуртожитку АДРЕСА_1 , зобов`язавши для вчинення передбачених Порядком приватизації дій повторно прийняти у ОСОБА_1 пакет документів, що був повернений листами від 15.05.2024 № 01-12/161 і від 18.06.2024 № 01-12/201;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту житлово-комунального господарства щодо ненадання інформації (обґрунтованої відповіді) стосовно запитань/прохань, наведених у листах від 22.04.2024 № 5.5-44/1891 і від 28.04.2024 № 5.5-44/1958, зобов`язавши Департамент житлово-комунального господарства надати відповідну інформацію стосовно порушених у цих листах запитань/прохань, які досі залишаються без обґрунтованої відповіді.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Надалі Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.04.2026 задовольнив частково апеляційну скаргу позивача, скасував рішення суду першої інстанції у справі № 440/14053/24 та прийняв нове - про часткове задоволення позовних вимог. Визнав протиправною бездіяльність Департаменту житлово-комунального господарства щодо ненадання інформації (обґрунтованої відповіді) стосовно запитань/прохань, наведених у листах від 22.04.2024 № 5.5-44/1891 і від 28.04.2024 № 5.5-44/1958. Зобов`язав Департамент житлово-комунального господарства надати ОСОБА_1 інформацію стосовно порушених у листах від 22.04.2024 № 5.5-44/1891 і від 28.04.2024 № 5.5-44/1958 запитань/прохань, з урахуванням висновків суду.
Одночасно суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності КП «Квартирне управління» щодо відмови у підготовці та оформленні документів про передачу у приватну власність кімнати 25 у гуртожитку АДРЕСА_1 та зобов`язання для вчинення передбачених Порядком приватизації дій повторно прийняти у ОСОБА_1 пакет документів, що був повернений листами від 15.05.2024 № 01-12/161 і від 18.06.2024 № 01-12/201.
21.04.2026 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій він просив ухвалити рішення щодо компенсації йому судових витрат у розмірі 15 477,92 грн, яких він зазнав під час ведення справи № 440/14053/24, з яких 3733,44 грн повернути з бюджету як судовий збір (у зв`язку із закриттям провадження в частині позовних вимог), а решту стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 заяву позивача з питання ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково, вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту житлово-комунального господарства на користь ОСОБА_1 певні судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 733,44 грн і витрати, що пов`язані з прибуттям до суду у загальному розмірі 2065,83 грн, а в іншій частині вимог заяви - відмовлено.
12.06.2025 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить змінити зміст додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026, шляхом доповнення її тексту відповідними формулюванням в частині збільшення розміру стягуваних на користь позивача судових витрат.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою ст. 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
При перевірці поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутня вказівка на жоден із пунктів ч. 4 ст. 328 КАС України як підстави для касаційного оскарження судового рішення. Також скаржником не наведений конкретний перелік норм процесуального права, які, на переконання позивача, були порушенні судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови.
За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 не містить належних обгрунтувань щодо підстав касаційного оскарження.
У взаємозв`язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги з обгрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених відповідною нормою ч. 4 ст. 328 КАС України.
Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 440/14053/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.М. Чиркін