УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
30 липня 2026 року
м. Київ
справа №440/14053/24
адміністративне провадження № К/990/27128/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року (колегія у складі суддів Чалого І.С., Семененко М.О., Подобайло З.Г.)
у справі № 440/14053/24
за позовом ОСОБА_1
до Комунального підприємства «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - КП «Квартирне управління», відповідач 1) та Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Департамент житлово-комунального господарства, відповідач 2), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність КП «Квартирне управління» щодо відмови у підготовці та оформленні документів про передачу у приватну власність кімнати АДРЕСА_1, зобов`язавши для вчинення передбачених Порядком приватизації дій повторно прийняти у ОСОБА_1 пакет документів, що був повернений листами від 15.05.2024 № 01-12/161 і від 18.06.2024 № 01-12/201;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту житлово-комунального господарства щодо ненадання інформації (обґрунтованої відповіді) стосовно запитань/прохань, наведених у листах від 22.04.2024 № 5.5-44/1891 і від 28.04.2024 № 5.5-44/1958, зобов`язавши Департамент житлово-комунального господарства надати відповідну інформацію стосовно порушених у цих листах запитань/прохань, які досі залишаються без обґрунтованої відповіді.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Надалі Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.04.2026 задовольнив частково апеляційну скаргу позивача, скасував рішення суду першої інстанції у справі № 440/14053/24 та прийняв нове - про часткове задоволення позовних вимог. Визнав протиправною бездіяльність Департаменту житлово-комунального господарства щодо ненадання інформації (обґрунтованої відповіді) стосовно запитань/прохань, наведених у листах від 22.04.2024 № 5.5-44/1891 і від 28.04.2024 № 5.5-44/1958. Зобов`язав Департамент житлово-комунального господарства надати ОСОБА_1 інформацію стосовно порушених у листах від 22.04.2024 № 5.5-44/1891 і від 28.04.2024 № 5.5-44/1958 запитань/прохань, з урахуванням висновків суду.
Одночасно суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності КП «Квартирне управління» щодо відмови у підготовці та оформленні документів про передачу у приватну власність кімнати АДРЕСА_1 та зобов`язання для вчинення передбачених Порядком приватизації дій повторно прийняти у ОСОБА_1 пакет документів, що був повернений листами від 15.05.2024 № 01-12/161 і від 18.06.2024 № 01-12/201.
21.04.2026 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій він просив ухвалити рішення щодо компенсації йому судових витрат у розмірі 15 477,92 грн, яких він зазнав під час ведення справи № 440/14053/24, з яких 3733,44 грн повернути з бюджету як судовий збір (у зв`язку із закриттям провадження в частині позовних вимог), а решту стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 заяву позивача з питання ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково, вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту житлово-комунального господарства на користь ОСОБА_1 певні судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 733,44 грн і витрати, що пов`язані з прибуттям до суду у загальному розмірі 2065,83 грн, а в іншій частині вимог заяви - відмовлено.
12.06.2026 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить змінити зміст додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026, шляхом доповнення її тексту відповідним формулюванням в частині збільшення розміру стягуваних на користь позивача судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2026 касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання документа про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29.06.2026 скаржником подано заяву про усунення недоліків разом з касаційною скаргою в уточненій редакції.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 і 3 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У касаційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали..
Згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Предметом оскарження у цій справі є судове рішення, прийняте за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення додаткової постанови в частині відмови у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення неправильно застосовано ч. 1 ст. 138 КАС України та одночасно застосовано нечинну редакцію постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністра-тивних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
Надаючи оцінку цим доводам скаржника, Суд ураховує, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом норм ст. 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати..
Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Крім того, ч. 1 ст. 138 КАС України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
На виконання приписів ст. 135 і 138 КАС України Урядом прийнято постанову від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (далі - Постанова № 590).
Зокрема Додатком до цієї Постанови визначено, що компенсація в адміністративних справах за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, у зв`язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення з відповідача витрат за відрив від його звичайних занять у сумі 5 945,21 грн, суд апеляційної інстанції зауважив, що заявлені витрати не є судовими витратами в розумінні ч. 1 ст. 138 КАС України. Також апеляційний суд зазначив, що позивач не надав належних і допустимих доказів відриву від звичайних занять, які саме заняття були ним заплановані проте не здійснені у зв`язку зі зверненням до суду із процесуальними документами.
Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в п. 60 постанови від 17.01.2020 у справі № 818/40/17.
Стосовно посилань скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції чинної редакції Додатку до Постанови № 590 та наявність потреби для відступу від висновку касаційного суду щодо застосування норм права, наведеного у постанові від 17.01.2020, то Суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки у своїй заяві ОСОБА_1 просив апеляційний суд стягнути з відповідача витрати у зв`язку із відривом від його звичайних занять, що пов`язані із витрачанням його власного часу, а не у зв`язку із явкою до суду.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не містять належних та достатніх підстав, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції, а тому Суд вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення про відмову в ухваленні додаткового судового рішення в частині стягнення витрат у сумі 5 945,21 грн з дотриманням норм процесуального права.
Враховуючи, що зміст додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026, свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх дотримання чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом ч. 2 ст. 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 440/14053/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.М. Чиркін