ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
"25" червня 2026 р. Справа№ 910/4552/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Коротун О.М.
Буравльова С.І.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Чекман М.П., Шульженко Д.Ю., Караговнік А.Ю.,
від відповідача - Прокопенко І.І.,
від третьої особи - Міністерства культури України - Мнацаканян С.А., Яцишен Д.В.,
від третьої особи - Київської Митрополії Української Православної Церкви - Задніпряний В.В.,
від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (особи, які не брали участі у справі) - Бондаренко Д.Р.,
розглянувши заяву Свято - Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної церкви про забезпечення позову у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі), ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі), ОСОБА_3 (особа, яка не брала участі у справі) та Свято - Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної церкви на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/4552/23 (суддя Сташків Р.Б., повний текст складено - 17.08.2023) за позовом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви до Національного заповідника "Києво-Печерська лавра", за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерства культури України, та третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Київської Митрополії Української Православної Церкви, про визнання недійсним правочину.
ВСТАНОВИВ наступне.
У провадженні колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю. (суддя-доповідач), судді - Коротун О.М., Буравльов С.І перебуває справа №910/4552/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі), ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі), ОСОБА_3 (особа, яка не брала участі у справі) та Свято - Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної церкви на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/4552/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 розгляд апеляційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/4552/23 призначено на 25 червня 2026 року о 14 год. 30 хв.
До Північного апеляційного господарського суду 25.06.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить апеляційний суд забезпечити позов шляхом заборони Національному заповіднику "Києво-Печерська лавра" та Міністерству культури України вчиняти будь - які правочини з органами, установами та організаціями незалежно від форми власності (окрім як зі Свято - Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічим монастирем/Української Православної церкви) щодо передачі в оренду, користування чи будь - якого іншого розпорядження майном, яке є предметом Договору №2 про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, укладеного 19.07.2013 між заповідником та монастирем.
В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що заповідником та Міністерством культури України вже вживаються заходи, спрямовані на виселення представників монастиря, опечатування корпусів, передачу культових будівель та споруд іншим юридичним особам.
Також, заявник зазначає, що між заповідником та релігійною організацією «Свято - Успенська Києво-Печерська Лавра (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви (Православної Церкви України) вже укладено договір №02/26 безоплатного користування (позички) нерухомого майна від 02.02.2026.
З огляду на викладене, за доводами заявника, вказані факти свідчать про необхідність застосування заходів забезпечення позову, оскільки передача частини корпусів іншим особам свідчить про наявність реальної загрози подальшого розпорядження усіма спірними об`єктами, переданими монастирю.
Розглянувши в судовому засіданні 25.06.2026 вказану заяву Свято - Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної церкви про забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16).
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Такий правовий висновок викладено в пункті 8.9 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19.
Разом з тим, оскільки предметом позову (забезпечити який просив його заявник) є вимоги немайнового характеру, а саме про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови Заповідника від договору та застосування наслідків недійсності правочину, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому у таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Наведена правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19 та від 14.04.2021 у справі №910/11177/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Колегія суддів вказує про недоведеність заявником того, що невжиття заходів забезпечення призведе до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, оскільки заявником суду не наведено достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову призведе до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відповідно заява позивача підлягає залишенню без задоволення.
Також, у разі вжиття вказаного заходу забезпечення (про який клопоче позивач) буде здійснено втручання у діяльність відповідача та такі заходи можуть вважатися фактичним ототожненням задоволенню позовних вимог.
Керуючись статтями 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви Свято - Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної церкви про забезпечення позову у справі №910/4552/23 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної ухвали.
Повна ухвала складена: 01.07.2026 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді О.М. Коротун
С.І. Буравльов