ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
30 червня 2026 року Справа №160/20207/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву про самовідвід судді у справі №160/20207/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/20207/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року у справі №160/20207/24 (головуючий суддя головуючого судді Ремез К.І.) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 на підставі її заяви про призначення пенсії від 01.12.2015.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 в адміністративній справі №160/20207/2 без змін.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року набрало законної сили 06.08.2025 року.
10.04.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 27.09.2024 року.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року №623д призначено повторний автоматизований розподіл заяви про встановлення судового контролю, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 у відпустці по вагітності та пологам з 23.02.2026 по 28.06.2026.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №160/20207/24 разом із заявою про встановлення судового контролю була передана судді Луніній О.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 17.04.2026 року призначено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №160/20207/24 до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 04.06.2026 року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Луніної О.С. в адміністративній справі №160/20207/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю необґрунтованою. Передано матеріали адміністративної справи №160/20207/24 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 09.06.2026 року (головуючий суддя Юрков Е.О.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Луніної О.С. в адміністративній справі №160/20207/24.
30.06.2026 головуючим суддею Луніною О.С., подано заяву про самовідвід.
В обґрунтування заяви зазначено, що заявником є ОСОБА_1 . В провадженні Вищої ради правосуддя перебуває скарга ОСОБА_1 на дії судді Луніної О.С. На теперішній час Вищою радою правосуддя не прийнято рішення по даній скарзі ОСОБА_1 .
Отже, з метою виключення сумнівів щодо неупередженості суду під час розгляду заяви №1248зв-26/160/20207/24 про встановлення судового контролю, суддею заявлено самовідвід.
Суддя при вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді виходить з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Частиною 1 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно із ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 "Закону України Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі Білуха проти України та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Враховуючи викладене, з метою недопущення сумнівів в об`єктивності, безсторонності та неупередженості суду, заява судді Луніної О.С. про самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ,ст. 36, 39-41, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву про самовідвід судді Луніної О.С. у справі №160/20207/24 - задовольнити.
Відвести суддю Луніну О.С. від розгляду заяви №1248зв-26/160/20207/24 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративної справи №160/20207/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Адміністративну справу №160/20207/24 разом із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.С. Луніна