УХВАЛА
30 червня 2026 року
м. Київ
справа №480/12714/23
адміністративне провадження № К/990/26718/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №480/12714/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати:
пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 69 від 29 квітня 2022 року;
пункти 1, 2, 3 та 4 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 36 від 12 червня 2022 року «Про результати службового розслідування»;
пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 157 від 26 липня 2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 повного грошового забезпечення та додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 29 квітня 2022 року по 19 жовтня 2023 року включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення в розмірі 333970,75 грн за період з 29 квітня 2022 року по 19 жовтня 2023 року включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 531000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 29 квітня 2022 року по 19 жовтня 2023 року включно.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року замінено військову частину НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 як правонаступника.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 69 від 29 квітня 2022 року.
Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 3 та 4 наказу командира військової частини НОМЕР_2 №36 від 12 червня 2022 року «Про результати службового розслідування».
Визнано протиправним та скасовано абзац 1 пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 №157 від 26 липня 2022 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 09 червня 2022 року по 25 липня 2022 року включно.
Ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 , як правонаступника військової частини НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 09 червня 2022 року по 25 липня 2022 року включно.
В іншій відмови в позові рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі № 480/12714/23 залишено без змін.
10 червня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №480/12714/23. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Як вбачається з рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Відповідач, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення (підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України).
Суд відхиляє доводи заявника щодо того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики з огляду на те, що вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі. При цьому заявником касаційної скарги не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Стосовно твердження відповідача про те, що справа становить виняткове значення, то Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Проте, зазначені доводи заявника не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги відповідача у цій справі в якусь особливу категорію спорів, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Отже, оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Крім того, заявником не наведено підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №480/12714/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
А.Г. Загороднюк
М.І. Смокович