справа № 619/4399/26
провадження № 2/619/2504/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2026 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Калиновська Л.В., при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про захист прав споживача, захист права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, відновлення становища що існувало та стягнення моральної та матеріальної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», в якому просить: визнати неправомірними дії Акціонерного товариства «Акцент-Банк» щодо блокування (зупинення видаткових операцій) грошових коштів позивача понад суму арешту, визначену постановою приватного виконавця у виконавчому провадженні №80728239, щодо обмеження права власності на кошти на рахунках, а також щодо блокування пенсійних коштів, на які відповідно до закону не може бути звернено стягнення та неподання виконавцю інформації про джерело походження пенсійних зарахувань на пенсійний рахунок, як передбачено вимогами ЗУ Про виконавче провадження; усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_1 щодо видаткових операцій за рахунками № НОМЕР_1 шляхом зняття арешту та відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача, шляхом зобов`язання Акціонерного товариства «Акцент-Банк» припинити незаконне обмеження права Позивача на розпорядження власними коштами; зобов`язати Акціонерне товариство «Акцент-Банк» зняти арешт (припинити зупинення видаткових операцій) з пенсійного рахунку № НОМЕР_2 у частині коштів, що є пенсійними виплатами, на які відповідно до закону не може бути звернено стягнення та повідомити приватного виконавця Шабанова Віталія Валерійовича про джерело виплат за зазначеним рахунком і про його використання як рахунку для виплати пенсії; зобов`язати Акціонерне товариство «Акцент-Банк» припинити блокування коштів на рахунку № НОМЕР_3 у частині, що перевищує суму арешту, визначену постановою приватного виконавця у виконавчому провадженні № 80728239, а саме понад 44 531 грн, та відновити право позивача вільно розпоряджатися належними йому коштами; стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500 000 (сто тисяч) гривень; стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані на суму незаконно заблокованих коштів за весь період порушення права Позивача, починаючи з 03 червня 2026 року і до дня фактичного виконання рішення суду; стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» пеню у розмірі 0,1 % від суми неправомірно заблокованих коштів за кожний день порушення строків належного виконання платіжної операції відповідно до статті 86 Закону України «Про платіжні послуги», починаючи з 03 червня 2026 року до дня фактичного виконання рішення суду станом на день звернення до суду в сумі 6410 грн; стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» усі понесені судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, після подання суду відповідних доказів їх понесення; допустити негайне виконання рішення суду в частині відновлення права позивача на користування пенсійними коштами та коштами.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, сімейних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як визначено ч.1 ст.23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених ч. ч. 2, 3 ст. 23 ЦПК України.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, що встановлено ст. 5 ЦПК України.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, що встановлено ст. 5 ЦПК України.
Звертаючись до Дергачівського районного суду Харківської області, позивачка посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів», який на її думку визначає її право звернення саме до Дергачівського районного суду Харківської області.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що справу слід направити за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра з наступних підстав.
Згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
В даному випадку позивачем подано позов за місцем його реєстрації.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. А споживачем, права якого захищаються цим законом, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Як визначено у п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відтак, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше. Разом з тим, після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).
Твердження позивача, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на вказані правовідносини не відповідають фактичним обставинам, оскільки у даному випадку не вбачається, що позивач є споживачем товарів чи послуг. Іншого позивачем не наведено.
Таким чином, належить дійти висновку, що спірні правовідносини позивача як фізичної особи з відповідачем-банком з приводу усунення перешкод у користуванні картковим рахунком, зняття арешту з рахунку, розблокування рахунку та відновлення надання фінансових послуг за договором, не мають ознак споживчого кредиту, а позивач не підтвердив необхідними відомостями в порядку ст. 177 ЦПК України, що переданий на розгляд суду спір підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживача», у зв`язку з чим підлягають застосуванню загальні правила підсудності.
Позови до юридичних осіб за загальними правилами територіальної юрисдикції відповідно до ст. 27 ЦПК України пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідач акціонерне товариство Комерційний банк «АКЦЕНТ-БАНК», зареєстрований поза межами територіальної підсудності Дергачівського районного суду Харківської області, а саме місце реєстрації вказаної юридичної особи: м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, що за територіальним поділом вулиць, підпадає під територіальну юрисдикцію Індустріального районного суду міста Дніпра.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до усталеної прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…).
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Враховуючи вказане, даний позов пред`явлено до Дергачівського районного суду Харківської області з порушенням правил територіальної підсудності.
За приписами пункту 1 частини 1статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно з частиною 3статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Враховуючи, що за результатами отриманої інформації встановлено, що справа не підсудна Дергачівському районному суду Харківської області, згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України належить позовну заяву з додатками надіслати за підсудністю в порядку передачі справи, встановленому статтею 31 цього Кодексу до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про захист прав споживача, захист права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, відновлення становища що існувало та стягнення моральної та матеріальної шкоди передати за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. В. Калиновська