Ухвала № 137898150 у справі № 460/9774/26 від 02.07.2026

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

02 липня 2026 року м. Рівне №460/9774/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька розглянувши адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області

про стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про стягнення середнього заробітку.

Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визнано причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом поважними та поновлено такий строк.

24.06.2026 від Державної податкової служби України на адресу суду разом з відзивом надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом. На обґрунтування заяви відповідач зазначив, що позивачем пропущено загальний строк звернення передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України та строки звернення передбачені положеннями статті 233 КЗпП.

Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з такого.

За правилами ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Відтак за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 Велика Палата Верховного Суду не надавала безпосередньої оцінки природі середнього заробітку у разі затримки роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі, адже вказана справа стосувалася, передусім, розмежування середнього заробітку, передбаченого статтею 235 КЗпП України (за вимушений прогул), та статтею 117 КЗпП України (за нездійснення розрахунку при звільненні) для цілей застосування статті 233 КЗпП України.

Водночас висновки, викладені у вказаній постанові, свідчать про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) та середній заробіток у разі затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України) мають однакову природу, адже обидві статті гарантують працівникові оплату праці за час, протягом якого він з вини роботодавця не працював: у першому випадку - у зв`язку з незаконним звільненням, у другому - із зволіканням виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Аналогічний підхід неодноразово підтриманий Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 04 серпня 2022 року у справі № 380/6129/20, від 03 травня 2023 року у справі № 280/4125/23, від 11 липня 2023 року у справі № 440/5726/22, від 10 серпня 2023 року у справі № 380/19504/21, від 01 лютого 2024 року у справі № 580/4249/20, від 21 січня 2026 року по справі № 340/1291/25.

А відтак, доводи відповідача про те, що середній заробіток за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі не є заробітною платою, є помилковими.

Аналізуючи зміст частини другої статті 233 КЗпП України (до внесення до неї змін Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право, згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Відтак, згідно з позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 по справі №1-7/2024(337/24), для працівника, який продовжує працювати не застосовується тримісячний строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, тоді як у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні застосовується тримісячний строк звернення до суду з моменту звільнення (одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

На підставі системного аналізу наведених положень трудового законодавства суд дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, як складової належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що правові підстави, передбачені ст. 240 КАС України, для залишення позовної заяви в цій справі без розгляду відсутні, а клопотання відповідача необґрунтоване та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись частиною першою, другою, шостою статті 121, статтею 240, пунктом 16 частини п`ятої статті 243, статтями 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений дата 02 липня 2026 року

Суддя С.М. Дуляницька