Справа № 490/5712/26
н/п2/490/4236/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
__________________________________________________________________________
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
03 липня 2026 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення межі земельної ділянки,-
ВСТАНОВИВ:
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення межі земельної ділянки, в якій позивачка просить відновити межу між земельною ділянкою позивачки за адресою: АДРЕСА_1 та відповідачки за адресою: АДРЕСА_1 згідно з варіантом, який визначить судова земельно-технічна експертиза.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним уст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається, з матеріалів позовної заяви, позивачкою не додано до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору, чим не дотримано вимоги ч. 4 ст. 177 ЦПК України.
В позовній заяві представник позивачки - адвокат Трушніков М.М. просив звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, посилаючись на те, що вона пенсіонерка та має скрутне матеріальне становище.
Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір» №3674-VI. Так, положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 136 ЦПК України, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов`язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
У Законі від 08 липня 2011 року № 3674-VI немає чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному випадку суд установлює можливість звільнити особу від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити чи розстрочити сплату на підставі поданих доказів саме щодо майнового стану такої особи. Оцінюючи останній, суд має встановити наявність у такої особи доходу (заробітної плати, стипендії, пенсії тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища тощо.
Питання про зменшення суми судового збору вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому для зменшення суми судового збору особа, яка подає позов, має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити від сплати судового збору чи зменшити його розмір.
Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що відповідно унеможливлює сплату нею судових витрат, якими можуть бути у тому числі відомості податкового органу щодо отримання доходів за попередній календарний рік та довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (див. ухвали Верховного Суду від 24січня 2024 року у справі № 921/2/21(921/463/22), від 17 липня 2023 року у справі № 757/14112/20-ц, від 03 травня 2022року у справі № 914/1147/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 922/1429/19, від 06червня 2021 року у справі № 922/1775/19 та інші).
Суд зауважує, що нормами ЦПК України та Законом України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов`язок звільнення від сплати судового збору.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26 липня 2005 року в справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан.
Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Суд зазначає, що доказами майнового стану можуть бути: дані про річний дохід за попередній календарний рік; довідки про склад сім`ї; довідка про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї; банківські документи про відсутність на рахунку коштів; довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків; докази що підтверджують розмір пенсії за попередній календарний рік.
Разом з тим, хоча представником позивачки і заявлено клопотання про звільнення останньої від сплати судового збору з посиланням на майновий стан позивачки, однак будь-яких доказів на підтвердження скрутного матеріального становища надано не було, навіть не надано довідки про розмір пенсійного забезпечення позивачки.
Вказане унеможливлює вирішення питання судом щодо дійсної наявності у позивачки скрутного матеріального становища, тому в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачки слід відмовити.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» пенсіонери та особи з інвалідністю ІІІ групи не мають право на пільгу щодо сплати судового збору, передбачену частиною першої цієї статті, тобто не звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Суд зазначає, що відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За такого, ОСОБА_1 необхідно здійснити оплату судового збору та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Враховуючи викладене суддя приходить до висновку, що позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, що відповідає вимогам ст. 187 ЦПК України.
Суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, що не суперечить вимогам закону, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.136, 175-177, 185,ЦПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Трушнікова Миколи Миколайовича про звільнення від сплати судового збору по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення межі земельної ділянки - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення межі земельної ділянки - залишити без руху.
Надати позивачці п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали, шляхом сплати судового збору.
Роз?яснити, що в разі невиконання вказаних вимог, заява буде вважатись не поданою та повернута.
Водночас роз?яснюю, що невиконання до вказаного строку вимог не позбавляє права повторного звернення до суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Гуденко О.А.