ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"03" липня 2026 р. м. Ужгород Справа № 910/6013/26
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1
до відповідача 1- Товариства з обмеженою відповідальністю «Сполучник»
Відповідач 2- Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Інкам»
про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності
встановив:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сполучник», Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Інкам», в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зимі Наталії Федорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 72089646 від 15.03.2024 року щодо реєстрації права власності на ресторанний комплекс (реєстраційний номер: 22186504 та земельну ділянку (кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0005 за ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАМ».
- поновити право власності на зазначений ресторанний комплекс та земельну ділянку за позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 матеріали справи №910/6013/26 направлено за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/6013/26 визначено головуючого суддю Ремецькі О.Ф., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 30.06.2026 року.
Приписами частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно абзацу 2 частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.
Положеннями статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України визначено вимоги щодо форми та змісту позовної заяви.
Встановлюючи вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ГПК України покладає на суд обов`язок перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Згідно із ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція, основними видами якої є загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Згідно частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Відповідно до пункту три частини другої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Судом встановлено, що позов заявлено ОСОБА_1 як фізичною особою. Проте за відсутності обґрунтування віднесення такої до юрисдикції господарського суду.
За приписами п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав.
Водночас, суд звертає увагу, що предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви. При цьому, прохальна частина позову має відповідати змісту позовної заяви в цілому.
Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем визначено відповідачами у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Сполучник» та Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «Інкам», також зазначено приватного нотаріуса КМНО, проте такий зазначений і як відповідач і як «третя сторона», а також заявлено вимоги : визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зимі Наталії Федорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 72089646 від 15.03.2024 року щодо реєстрації права власності на ресторанний комплекс (реєстраційний номер: 22186504 та земельну ділянку (кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0005 за ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАМ»; - поновити право власності на зазначений ресторанний комплекс та земельну ділянку за позивачем.
Таким чином, позовні вимоги не узгоджуються із визначеним позивачем суб`єктним складом учасників справи, оскільки вимоги фактично звернуті до однієї особи.
За таких обставин позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог та визначитися із належним суб`єктним складом відповідачів, привівши вступну та прохальну частину позовної заяви у відповідність до вимог пункту 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України.
Стаття 164 ГПК України встановлює вимоги до документів, що додаються до позовної заяви, та ч. 2 указаної статті зазначає, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В позовній заяві позивач зазначає, що з інформаційної довідки № 382137681 від 10.06.2024 року Позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимо» Ф. (Відповідач 1) було прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 72089646 від 15.03.2024 14:07:13. Відповідно до цього рішення право власності на майно було перереєстровано за ТОВ «ФК «ІНКАМ» (Відповідач 2) в порядку позасудового стягнення на підставі Іпотечного договору №74/23-2008 від 28.03.2008 року.
Зауважує, що згідно з відомостями Реєстру, строк виконання основного зобов`язання за іпотечним договором сплив 24.03.2011 року. Відповідно до ст. 256, 267 Цивільного кодексу України, строк позовної давності для стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки закінчився у 2014 році. Позасудове стягнення поза межами строків дії договору та позовної давності є незаконним.
Позивачем долучено до позовної заяви копію пенсійного посвідчення, копію договору про надання правової допомоги, копію висновку про вартість майна, копію витягу з Державного реєстру речових прав, копію договору купівлі продажу від 09.08.2024 р., копію договору про відступлення прав вимоги від 15.03.2024 р., копію заперечення на вимогу про усунення порушення, копію паспорта та докази надіслання сторонам позовної заяви.
Натомість позивачем не зазначено обставин укладення Іпотечного договору №74/23-2008 від 28.03.2008 року та не додано, будь яких інших документів що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
У позовній заяві відсутній передбачений п.8 ч.3 ст.162 ГПК України перелік документів.
Зокрема, у заяві зазначено про додатки. Однак це не перелік документів, а назви доданих до заяви електронних файлів. У кожному з цих файлів містяться певний контент (тексти в електронному вигляді, та копії з оригіналів паперових документів, тощо).
З наведених підстав позовна заява підлягає залишенню її без руху.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що після усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Керуючись статтями 164, 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області
УХВАЛИВ:
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 - без руху.
2. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання зазначених документів та зазначення відповідних відомостей.
Ухвала набирає законної сили 03.07.2026 та оскарженню не підлягає.
Суддя Ремецькі О.Ф.