Справа №295/8367/25
4-с/295/50/26
УХВАЛА
про відмову у задоволенні скарги
03.07.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
Головуючої судді Стрілецької О.В.
за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання зробити перерахунок заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць К.Д. щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №79248197 з урахуванням отриманої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, яка виплачується на період дії воєнного стану;
- зобов`язати старшого державного виконавця Коломієць К.Д. здійснити перерахунок наявної заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 79248197 без врахування вказаної винагороди;
- зобов`язати старшого державного виконавця Коломієць К.Д. здійснювати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за весь період перебування на виконанні виконавчого провадження №79248197 без врахування додаткової винагороди.
Скарга обгрунтована тим, що на примусовому виконанні у Богунському ВДВС у місті Житомирі перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів щомісячно.
Заявник стверджує, що він є діючим військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині, з його грошового забезпечення щомісячно стягуються аліменти на утримання дітей. Разом з тим, 30.03.2026 державний виконавцем Коломієць К.Д. у виконавчому провадженні прийняла постанову про накладення арешту на його банківський рахунок у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів.
ОСОБА_1 у скарзі зазначає, що державний виконавець невірно провела розрахунок заборгованості, неправомірно зарахувавши до його доходів, з яких підлягають стягненню аліменти, додаткову винагороду, яка виплачується у період дії воєнного стану.
Посилаючись на норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім`ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, заявник стверджує, що додаткова винагорода військовослужбовця, яка виплачується у період дії воєнного стану, дійсно входить до грошового забезпечення військовослужбовців, проте немає постійного характеру, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а відтак не підлягає включенню до грошового забезпечення, з якого підлягають утриманню аліменти.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Відповідно до ухвали суду від 28.04.2026 скарга прийнята до провадження, призначений її розгляд у судовому засіданні, витребувано у старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Коломієць К.Д. матеріали виконавчого провадження №79248197 та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 30.03.2026 на суму 206710,76 грн (а. с. 126).
18.05.2026 начальник Богунського ВДВС у місті Житомирі Савіна Н. направила відзив на скаргу (а. с. 130-136), в якому просила відмовити в її задоволенні. Заперечення проти скарги обгрунтовані тим, що заявник помилково вважає, що додаткова винагорода, яка виплачується у період воєнного стану, не включається до доходів, з яких стягуються аліменти, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України №146 від 26.02.1993 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», утримання аліментів проводиться з усіх видів заробітку (доходу), у тому числі з грошового забезпечення військовослужбовців, а також із щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, надбавок, доплат, премій та інших виплат, які мають систематичний характер. Постановою Кабінету Міністрів України №1263 від 11.11.2022 внесено зміни до пункту 8 вказаного Переліку, в якому прямо передбачено можливість утримання аліментів із додаткової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям у період дії воєнного стану.
У відзиві на скаргу зазначено, що зі змісту наданих військовою частиною НОМЕР_1 довідок про доходи ОСОБА_1 вбачається, що додаткова винагорода, премії та інші виплати нараховувались і виплачувались боржнику систематично, щомісячно входили до складу його грошового забезпечення, а відтак зазначені виплати мають постійний характер та підлягають врахуванню при визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів, нормами чинного законодавства не передбачено виключення зі складу доходів військовослужбовця щомісячної додаткової винагороди чи премій у разі, якщо такі виплати мають регулярний характер та фактично отримуються боржником.
На виконання вимог ухвали суду від 28.04.2026 до відзиву на скаргу долучені копії з матеріалів виконавчого провадження №79248197 та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.04.2026 на суму 206710,76 грн (а. с. 136-161)
У судове засідання 29.06.2026 учасники судового провадження не з`явились.
29.06.2026 від заявника ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення (а. с. 185-187), в яких він підтримав позицію, викладену у скарзі, додатково процитував постанови Верховного Суду у справах №200/4201/23, 300/4692/23, 280/8933/24, 580/9551/23, які просив врахувати під час ухвалення процесуального рішення за наслідками розгляду скарги.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Сидорчук М.В. направив заяву про розгляд справи без їх участі, у задоволенні скарги просив відмовити за безпідставністю (а. с. 179). Адвокат Сидорчук М.В зазначив, що розрахунок аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , здійснений державним виконавцем на підставі вимог чинного законодавства України та на підставі довідок про доходи боржника.
Представник Богунського ВДВС у місті Житомирі у судове засідання направив клопотання про розгляд скарги без його участі (а. с. 165-169, 180).
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі учасників судового розгляду, які про час і місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
Відповідно до ст. 244 ЦПК України у судовому засіданні 29.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, складення якого відкладено до 03.07.2026.
ІІІ. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження, національне законодавство, яке підлягає застосуванню, оцінка і мотиви суду.
Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У частині 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Судом встановлено, що згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18.09.2025 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуті аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 23.06.2025; враховано, що ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12.06.2025 згідно з платіжною інструкцією № Р24А[номер приховано]D5608 АТ КБ "Приватбанк" сплатив аліменти в сумі 25050,00 грн, а також 13.07.2025 згідно з платіжною інструкцією №Р24А[номер приховано]D5311 АТ КБ "Приватбанк" сплатив аліменти в сумі 25050,00 грн (а. с. 82-83).
02.10.2025 державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №79248197 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей (а. с. 141).
Відповідно до постанов державного виконавця від 06.10.2025 та від 05.11.2025 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у межах виконавчого провадження № 79248197, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу і отримує грошове забезпечення у військової частини НОМЕР_2 (а. с. 142, 143, 148).
26.12.2025 державним виконавцем на адресу Військової частини НОМЕР_2 направлена вимога про надання звітів про відрахування з доходів боржника коштів зі сплати аліментів та про надання довідки про доходи боржника за період 2025 року (на звороті а.с. 153).
27.01.2026 з військової частини надійшла довідка про доходи, які отримує ОСОБА_1 (а. с. 154).
04.02.2026 державним виконавцем повторно сформовано та направлено на адресу Військової частини НОМЕР_2 вимогу про надання звітів про відрахування, які проводяться із грошового забезпечення боржника, та про надання довідки про доходи боржника за період 2025 року (на звороті а. с. 154).
Зі змісту розгорнутої довідки про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду за період проходження служби з 12.01.2025 по січень 2026 року у військовій частині НОМЕР_2 (у розрізі місяців з розбивкою по кожному виду грошового забезпечення, утриманнях, які проводяться, а також те, що перераховувалось на картковий рахунок) відповідно до розрахунково-платіжних відомостей вбачається, що його грошове забезпечення складається з таких складників: посадовий оклад, оклад за військовим званням, вислуга років, надбавка за умови режимних обмежень, надбавка за особливості проходження служби, премія, додаткова винагорода з розрахунку 50 тис., додаткова винагорода з розрахунку 100 тис., які нараховувались і виплачувались щомісячно, а також одноразово виплачена премія командувача, грошова допомога на оздоволення, грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань ( на звороті а. с. 156).
Зі змісту відповіді заступника командира військової частини ОСОБА_5 , наданої на запит державного виконавця Коломієць К.Д., від 05.02.2026 вбачається, що аліменти з додаткової винагороди, яку нараховували ОСОБА_1 , не утримувались з посиланням на те, що такі виплати належать до одноразових додаткових витрат грошового забезпечення військовослужбовців, з яких аліменти не утримуються (на звороті а. с. 155-156).
23.02.2026 державний виконавець здійснила розрахунок заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні № 79248197, згідно з яким заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.04.2026 становить 206710,76 грн. До розміру грошового забезпечення, з якого підлягають утриманню аліменти, включені додаткові винагороди, які отримував боржник (а. с. 136).
Відповідно до постанови державного виконавця від 30.03.2026 накладений арешт на кошти боржника у межах суми заборгованості зі сплати аліментів (на звороті а. с. 158).
У скарзі заявник оспорює правильність включення до грошового забезпечення, з якого підлягають утриманню аліменти, додаткової винагороди, яка виплачується у період дії воєнного стану, з посиланням на те, що вона належить до одноразових видів грошового забезпечення, немає постійного характеру, а тому з неї аліменти не стягуються.
Дослідивши письмові матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин першої і третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
У статті 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік видів доходів, на які не може бути звернено стягнення, зокрема й у межах аліментних зобов`язань. У цьому зв`язку заслуговує на увагу положення пункту 3 частини другої статті 73 цього Закону, згідно з яким стягнення не здійснюється із сум грошового забезпечення, що не має постійного характеру, а також в інших випадках, передбачених законом.
Отже, законодавець чітко визначив обмеження щодо доходів, із яких може проводитися стягнення аліментів, виключивши з цього переліку, зокрема, грошове забезпечення, яке не має постійного характеру.
Водночас слід врахувати, що норма статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою, яка регулює вчинення виконавчих дій, та яка, при цьому, не містить приписів щодо належності додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану, до переліку видів доходів, на які не може бути звернено стягнення.
У статті 81 СК України визначено, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (далі - Перелік), передбачено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.
Крім того, у пункті 8 Переліку, з урахуванням змін, які внесені згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 р. N 1263, зазначено, що військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям, під час дії воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується у відповідних розмірах, розмір якої залежить зокрема від безпосередньої участі у бойових діях, покладених завданнях та від іншого.
Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не визначено, що додаткова винагорода військовослужбовця є грошовим забезпеченням, що не має постійного характеру.
Однак у пункті 1 Переліку чітко визначено, що аліменти справляються з додаткової винагороди за основним місцем роботи, яка в свою чергу входить в структуру грошового забезпечення військовослужбовців.
Таким чином, з аналізу вказаних норм випливає, що аліменти повинні стягуватися у частці від усіх видів доходу боржника, у тому числі з додаткової винагороди військовослужбовця, яка виплачується у період дії воєнного стану.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1264 лише підтверджено необхідність стягнення аліментів з урахуванням додаткової винагороди.
У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 209/3260/13-ц вказано, що «колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає жодних підстав вважати, що законодавець, маючи на меті належне забезпечення дитини для її повноцінного духовного та фізичного розвитку, міг з будь-яких причин не охоплювати аліментними зобов`язаннями додаткову винагороду на період воєнного стану. Внесенням відповідних змін 16 листопада 2022 року законодавець лише конкретизував перелік видів грошового забезпечення, із яких справляється нарахування аліментів, задля усунення проблемних питань при нарахуванні аліментів, а не «створив» новий вид доходів, який раніше таким не визнавав.
Отже додаткові виплати, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментам відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» до 16 листопада 2022 року не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мали постійний характер та відносились до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб».
Такі ж правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 361/1506/22, від 26.06.2025 у справі №200/5237/22, які є обов`язковими для застосування судами нижчих інстанцій відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Твердження скаржника про непостійний характер додаткової винагороди та віднесення її до одноразових додаткових видів грошового забезпечення не мають визначального значення для оцінки правомірності утримання аліментів у цій справі, оскільки виокремивши її серед переліку доходів, які враховуються для аліментних утримань, Кабінет Міністрів України фактично надав їй статус такого джерела, в незалежності від її правової природи та специфічного характеру.
Суд звертає увагу, що наведені ОСОБА_1 у скарзі та додаткових поясненнях постанови Верховного Суду у №200/4201/23, 300/4692/23, 280/8933/24, 580/9551/23 не є ревалентними для застосування до вказаних правовідносин, оскільки стосуються спорів у справах у порядку адміністративного судочинства, які пов`язані з призначенням пенсій, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, а відтак не можуть бути взяті до уваги.
Таким чином, встановивши, що додаткова винагорода, яка виплачується боржнику відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», входить до складу грошового забезпечення, з якого підлягають стягненню аліменти, суд визнає, що дії державного виконавця при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів є правомірними, відповідали вимогам закону, а тому підстави для задоволення скарги відсутні, в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 258-260, 352-354, 447, 451 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її складення.
Суддя О.В. Стрілецька