У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
01 липня 2026 року справа № 580/6918/26
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач ) в якому просить:
- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2025 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2025 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на предмет дотримання вимог встановлених ст. 160, 161, 171 КАС України, суддя зазначає наступне.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 5 КАС України).
Також, згідно частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суддя зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суддею встановлено, що позивачем оскаржуюється бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 01 січня 2024 року по 04 листопада 2025 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі.
Як наголошено суддею, згідно частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зокрема, дійсно, частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відтак Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав.
Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно положень частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року, що набрав чинності 19.07.2022 року) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року (частина 1 статті 234 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022).
Поряд з цим, суд зазначає, що згідно частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, що діяла до набрання чинності Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, до набрання чинності Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року (19.07.2022 року) діяла редакція ст. 233 КЗпП, згідно якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас, з дати набрання чинності Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року законодавцем змінено правове регулювання в частині строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, а саме визначено тримісячний строк.
Питання застосування ст. 233 КЗпП було предметом розгляду Верховного Суду у справі № 460/17052/21. Так, у постанові від 19.01.2023 року Верховним Судом наголошено, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, Верховним Судом наголошено, що доводи касаційної скарги у справі № 460/17052/21 щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 року у справі №990/156/23 висловила позицію про те, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні по 19 липня 2022 року необхідно враховувати норми частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
До вимог щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні за період з 19 липня 2022 року - необхідно враховувати норми частини першої статті 233 КЗпП України у редакції після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Дослідженням матеріалів позову суддею встановлено, що ОСОБА_1 був військовослужбовцем, що підтверджується військовим квитком.
Щодо звернення до суду з вимогами щодо виплати індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2025 року варто враховувати тримісячний строк звернення до суду з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Враховуючи те, що про всі виплати та методи їх розрахунку позивач дізнався з листа від 06.01.2026 №03/3105, оскільки до цього листа відповідачем було надано виписки з картки особового рахунку за 2023, 2024, 2025 роки, то суд приходить до висновку, що з вимогами щодо виплати індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2025 року позивач звернувся до суду з порушенням тримісячного строку, який визначений частиною другою статті 233 КЗпП України.
При цьому, суддя наголошує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме частина друга статті 233 КЗпП України, адже позивач не є діючим військовослужбовцем, відтак у розумінні статті 233 КЗпП України є звільненим працівником.
До позовної заяви позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що позивач не міг знати про порушення свого права. Також, Позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності Відповідача при розрахунку грошового забезпечення.
При цьому, дізнавшись з листа від 06.01.2026 про порушення свого права, позивач звернувся до суду поза межами тримісячного строку лише 26.06.2026.
Варто зазначити, що позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б вказували про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Тому, наявні підстави залишити позовну заяву без руху та зобов`язати позивача надати обґрунтовану заяву щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з наведенням інших - поважних причин його пропуску та надати докази щодо фактів і обставин, які об`єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися в суд із позовом.
Отже позивач не довів, що строк звернення до суду пропущений ним з поважних причин.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 160, 169, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті вказані вище недоліки шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтованими доказами на її підтвердження.
Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ