У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
13 липня 2026 року Справа № 580/6918/26
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач ) в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2025 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2025 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 01.07.2026 представником позивача подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду.
В ухвалі судді про залишення позовної заяви без руху від 01.07.2026 зазначено, що про всі виплати та методи їх розрахунку позивач дізнався з листа від 06.01.2026 №03/3105, оскільки до цього листа відповідачем було надано виписки з картки особового рахунку за 2023, 2024, 2025 роки, тому з вимогами щодо виплати індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2024 року по 04 листопада 2025 року позивач звернувся до суду з порушенням тримісячного строку, який визначений частиною другою статті 233 КЗпП України.
Водночас на виконання вимог зазначеної ухвали позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували існування об`єктивних та непереборних обставин, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду, а відтак не доведено поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Суддею враховано практику Верховного Суду, зокрема у постанові від 31 березня 2021 року справа № 240/12017/19 зазначено, що для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідним є встановлення моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, при цьому сама лише необізнаність особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду. Особа повинна виявляти належну зацікавленість та розумну активність у реалізації своїх прав, а тому має обов`язок вживати заходів для своєчасного отримання інформації про можливе порушення своїх прав та законних інтересів. Пасивна поведінка особи не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Крім того, представник позивача посилається на правові висновки Конституційного Суду України щодо неконституційності положень частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України.
Рішенням Конституційного суду України № 1-р 125 від 11.12.2025, на яке посилається представник позивача, в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат визнано неконституційною ч.1 ст. 233 КЗпП.
Однак спірні правовідносини стосуються ч.2 ст.233 КЗпП, яка регулює строки звернення до суду після звільнення працівника.
Крім того, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом вже було зазначено, що спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає строки звернення до суду у справах щодо виплати всіх сум, належних працівникові при звільненні. Будь-яких доводів щодо помилковості такого висновку суду або підстав для незастосування зазначеної норми заявником не наведено.
Суддя також вважає за необхідне зазначити, що зміст заяви, поданої представником позивача є внутрішньо суперечливим, оскільки у прохальній частині представник позивача просить поновити строк звернення до суду, тоді як в обґрунтуванні заяви одночасно стверджує про відсутність самого факту пропуску такого строку. За таких обставин, доводи заяви не містять чіткого та послідовного обґрунтування поважності причин строку звернення до суду та не усувають недоліків позовної заяви.
Подана заява не містить нових обставин та належних доказів, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, а її зміст фактично зводиться до незгоди із висновками судді викладеними в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, та повторного наведення доводів, які вже були предметом оцінки судді під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Отже недоліки позовної заяви, на які було вказано в ухвалі судді про залишення позовної заяви без руху, позивачем не усунуті.
Керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, суддя,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набрала законної сили у відповідності до вимог ст. 256 КАС України, проте може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ