Справа № 686/16963/26
Провадження № 2-з/686/99/26
УХВАЛА
03 липня 2026 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді - Порозової І.Ю.,
за участю секретаря - Кшановської Є.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому заяву адвоката Книш Оксани Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про зміну заходів забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
29.06.2026 року представником позивача-адвокатом Книш О.М. подано до суду заяву про зміну заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини.
В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою суду від 08.06.2026 заяву про забезпечення позову було задоволено частково. Судом визначено порядок тимчасового спілкування матері з дитиною та зобов`язано відповідача передавати малолітню дитину матері відповідно до встановленого графіка. Однак, після постановлення зазначеної ухвали виникли нові істотні обставини, які свідчать про повну неефективність застосованого судом заходу забезпечення позову. Так, відповідач жодного разу добровільно не виконав ухвалу суду. Державним виконавцем Другого відділу ДВС відкрито виконавче провадження. Під час примусового виконання ухвали державний виконавець двічі здійснював вихід за місцем проживання відповідача у визначені судом дні передачі дитини. За результатами виконавчих дій складено відповідні акти, відповідно до яких відповідач разом із дитиною був відсутній за місцем проживання, що унеможливило виконання ухвали суду. Більше того, відповідач особисто подав державному виконавцю письмову заяву, у якій прямо повідомив про свою відмову виконувати ухвалу суду про забезпечення позову. Таким чином, відповідач не лише ухиляється від виконання судового рішення, а відкрито заявляє про намір його не виконувати. За фактом умисного невиконання судового рішення внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження за статтею 382 Кримінального кодексу України. ОСОБА_2 повідомив по телефону працівникам поліції, що не буде виконувати ухвалу суду про забезпечення позову про що зафіксовано в матеріалах кримінального провадження. Крім того, відповідач систематично змінює місце перебування малолітньої дитини, навмисно приховуючи її від матері та органів державної виконавчої служби. Фактично відповідач використовує дитину як спосіб уникнення виконання судового рішення. Вказані обставини виникли вже після постановлення ухвали про забезпечення позову та свідчать про необхідність зміни заходу забезпечення позову. 26 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до ХРУП ГУНП щодо розшуку дитини так як ОСОБА_2 не виходив на зв`язок. Після здійснення уповноваженими особами негайних розшукових заходів щодо розшуку дитини, з`ясувалось, що ОСОБА_2 знаходиться разом із дитиною в Кам`янець-Подільському районі, переховується. Після спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 надіслано повідомлення з нецензурною лексикою та повідомлено, що вона більше дитину не побачить.
У зв`язку з цим представник заявниці просить змінити захід забезпечення позову, застосований ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та визначити тимчасово, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем її проживання АДРЕСА_1 . Також, відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_2 та негайно передати її матері - ОСОБА_1 , здійснивши виконавчі дії щодо відібрання дитини за зареєстрованим місцем проживання або фактичним місцем проживання (перебування) ОСОБА_2 , а також за будь-яким іншим встановленим під час виконання судового рішення місцем перебування малолітньої ОСОБА_3 , незалежно від того, де таке місце буде встановлено.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 149 ч.2 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він
звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення судупро задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року в справі № 355/1598/19 (провадження № 61-13566св20) зазначено, що: «статтею 163 СК України встановлено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити місце проживання малолітньої дитини разом з матір`ю, тобто предметом позову є визначення місця проживання дитини з матір`ю. У заяві про забезпечення позову представник заявниці просить забезпечити позов шляхом відібрання малолітньої доньки ОСОБА_4 ,2022 р.н. у батька та негайно передати її матері. Отже зміст позовних вимог та вимоги заяви про забезпечення позову є тотожними, а вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними позовним вимогам, якщо при цьому спір не вирішується по суті, не допускається.
З огляду на викладене в задоволенні вимог заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 слід відмовити на підставі частини десятої статті 150 ЦПК України, оскільки обраний заявником вид забезпечення позову є тотожним задоволенню позовних вимог без вирішення спору по суті.
Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Книш Оксани Миколаївни - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: