УХВАЛА
06 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/661/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
розглянувши матеріали касаційної скарги Білобожницької сільської ради
на рішення Господарського суду Тернопільської області
(суддя - Чопко Ю.О.)
від 26.01.2026
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Зварич О.В., судді: Міліціанов Р.В., Ржепецький В.О.)
від 01.06.2026
у справі № 921/661/25
за позовом Керівника Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області
до Білобожницької сільської ради
про відшкодування 313997,45 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2026 у справі №921/661/25 задоволено позов. Стягнуто з Білобожницької сільської ради на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області 313 997,45 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2026 у справі №921/661/25 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2026 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №921/661/25, Білобожницька сільська рада подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028, 00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 313 997,45 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
При цьому, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Білобожницької сільської ради на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №921/661/25, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Білобожницької сільської ради у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №921/661/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко