ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
06 липня 2026 року Справа 160/18794/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до 18 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування свідоцтва, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
02.07.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Серебряков Ернест Сергійович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до 18 Регіональної військово-лікарської комісії, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати свідоцтво про хворобу №2273 від 15 січня 2021 року за №66, виданого 18 Регіональною військово-лікарською комісією, з визначенням причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо визначення причинного зв`язку захворювання «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби»;
- визнати протиправним та скасувати свідоцтво про хворобу №2273 від 15 січня 2021 року за №66, виданого 18 Регіональною військово-лікарською комісією, в частині визначення формулювання причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на: «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»;
- зобов`язати Регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути документи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням вимог законодавства та висновків суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суддя приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 та п.5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та докази, що підтверджують вказані обставини.
Частиною 4 ст. 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частиною другою статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Як убачається із позовної заяви, позивач на підтвердження позовних вимог зазначає, що він звертався до відповідача із заявами від 18.03.2026 року, 19.04.2026 року та 06.05.2026 року, проте відповіді не отримав.
Проте, доказів направлення вищевказаних заяв на адресу відповідача до позовної заяви не долучено (квитанції, опис вкладення, виданих органом поштового зв`язку, тощо).
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати до суду докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме докази направлення заяв від 18.03.2026 року, 19.04.2026 року та 06.05.2026 року на адресу відповідача (квитанції, опис вкладення, виданих органом поштового зв`язку, тощо).
Також, згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Позивач у своєму позові посилається на те, що він звертався до відповідача із заявами 18.03.2026 року, 19.04.2026 року та 06.05.2026 року, проте відповіді не отримав.
Суд зазначає, що у практиці Верховного Суду, а саме в постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19, сформовано наступні висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії.
Так, у згаданому рішенні зазначено наступне:
« 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року».
Як убачається зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує свідоцтво про хворобу №2273 від 15 січня 2021 року за №66 у відповідних частинах.
Позивач звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" лише 01.07.2026 року.
Таким чином, з зазначеними позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами строку, встановленого ст.122 КАС України.
Суд звертає увагу, що з проханням скасувати спірне свідоцтво у відповідних частинах про хворобу позивач звертався до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України лише 18.03.2026 року, 19.04.2026 року та 06.05.2026 року з повторними заявами.
Суд зазначає, що неотримання листа-відповіді у відповідь на заяви позивача, які датовано 18.03.2026 року, 19.04.2026 року та 06.05.2026 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (Постанова Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19).
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі №380/14933/22.
Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суддя зазначає, що звернення позивача з заявами до відповідача в 2026 році свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Також позивач у своїй позовній заяві зазначає, що звернутися вчасно до суду йому перешкодило проходження лікування, реабілітації, відновлення стану свого здоров`я, проте жодних доказів обставин, які б підтверджували неможливість звернення до суду в період на протязі 5 років (з 2021 року по 2026 року) (довідки з медичних закладів, тощо) позивачем надано не було.
Крім того, позивач у позові зазначив, що про порушення своїх прав дізнався лише в березні 2026 року, однак не надано до суду доказів на підтвердження таких обставин.
Суддя зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суддя наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
На підставі викладеного, позивачу необхідно надати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку, оформлене відповідно до вимог статей 161, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в примірниках відповідно до кількості учасників справи).
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, суддя доходить висновку, що позов поданий без додержання вимог, встановлених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає залишенню без руху із встановленням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до 18 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправним та скасування свідоцтва, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
- докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме докази направлення заяв від 18.03.2026 року, 19.04.2026 року та 06.05.2026 року на адресу відповідача (квитанції, опис вкладення, виданих органом поштового зв`язку, тощо);
- обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку, оформлене відповідно до вимог статей 161, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в примірниках відповідно до кількості учасників справи).
Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Звернути увагу позивача, що відповідно частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна