Справа № 638/13970/26
Провадження № 2-о/638/307/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Семіряд І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Скиба Тетяна Володимирівна про встановлення факту, що має юридичне значення, -
встановив:
До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла зазначена заява, у якій ОСОБА_1 просить встановити факт, що має юридичне значення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 23.06.2026 заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме надання заявником підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання.
Представником ОСОБА_1 ОСОБА_4 було подано заяву про усунення недоліків, до якої надано договір купівлі- продажу квартири, та зазначено, що ОСОБА_1 є власником квартири у Шевченківському районі м. Харкова, що дає йому право на звернення до суду з заявою про встановлення факту саме до Шевченківського районного суду м. Харкова, адже фактичним місцем проживанням останнього є територія, підсудна Шевченківському районному суду м. Харкова.
Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви приходить до наступного:
За правилами ч. 1 ст. 316 ЦПК України - заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (частина перша статті 29 ЦК України). Кожна особа має право на вільний вибір місця проживання (частина перша статті 33 Конституції України).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців за рік.
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вбором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, з якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Отже, реєстрації підлягає як місце проживання, так і місце перебування особи.
Зазначене дає підстави для висновку, що згідно ст. 316 ЦПК України під місцем проживання особи розуміється саме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування заявника.
Окрім того, суд зазначає, що на теперішній час існує процедура отримання довідки про проживання за певною адресою без реєстрації. Для отримання вказаної довідки необхідно звернутися з заявою до Центру надання адміністравних послуг, надати паспорт громадянина України особи факт проживання якої встановлюється, витяг про реєстрацію місця проживання; свідоцтва про народження дітей (за потреби), витяг про реєстрацію місця проживання; для підтвердження фактичного місця проживання особи без реєстрації, необхідна присутність власника домоволодіння з паспортом та оригіналами документів, що підтверджують право власності на об`єкт нерухомості; покази двох свідків з паспортами; інші документи (у разі необхідності) визначені Положенням видачі довідок Центром надання адміністративних послуг.
Разом з тим, ОСОБА_1 не було надано документу, який би підтверджував його місце проживання у Шевченківському районі м. Харкова.
Відповідно до відповіді Єдиного державного демографічного реєстру №2917117 від 22.06.2026 ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . 18.02.2026 ОСОБА_1 знятий з реєстрації з вказаної адреси.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України - справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Оскільки, останнім відомим зареєстрованим місцем проживанням відповідача є м. Київ, суд вважає необхідним направити вказану заяву до Дніпровського районного суду м. Києва.
При цьому, суд зазначає, що використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю адреси, за якою ОСОБА_1 має власність у м. Харкові матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже право власності на нерухоме майно може бути у будь-якому районі м. Харкова та взагалі у будь-якому населеному пункті України.
Оскільки судом встановлено, що останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є Дніпровський район м. Києва, задля уникнення невизначеності при вчинені окремих процесуальних дій, а також задля уникнення штучного створення умов для визначення підсудності, суд вважає, що вказану заяву слід розглядати за останнім зареєстрованим місцем проживанням ОСОБА_1
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 зазначила: «Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції. Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів. Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України)».
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч.1ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 30, 31,32 ЦПК України, суддя,-
УХВАЛИВ:
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Скиба Тетяна Володимирівна про встановлення факту, що має юридичне значенняпередати на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ: Семіряд І.В.